– Невже тобі зовсім не шкода брата? – Річ не у тім, шкода мені його, чи не шкода! Просто, якщо ви з батьком і цього разу витягнете все на своїх плечах, Ігор ніколи не подорослішає. А у двадцять років уже час іноді головою думати

Дзвінок уночі – це завжди тривожно. Ось і Олександр, ще не дотягнувшись до телефону, що лежить на тумбочці, одразу подумав, що трапилося щось неприємне.

На екрані висвітлилося – “Мама”. Час – друга година ночі. Чоловік узяв телефон і вийшов зі спальні, щоб не розбудити дружину.

– Сашко, Ігорьок на мотоциклі розбився! – почув він голосний крик матері.

– Живий? – насамперед запитав Олександр.

– Живий, але дуже сильно понівечений, – ридала у слухавку мати. – Він у лікарні. Сказали, що опер ацію робитимуть прямо зараз.

– Я приїду. У якій лікарні?

– У шостій. – Перша хірургія, – відповіла мати.

Олександр тихо увійшов до спальні. Рита не спала.

– Що трапилося? – Запитала вона.

– Ігор в дорожню пригоду на мотоциклі потрапив. Він у лікарні, мати з ним. Я поїду, – відповів чоловік. – А ти спи й не хвилюйся, якщо щось серйозне, я тобі подзвоню.

Рита була на восьмому місяці, і Олександр не хотів залишати її вдома одну, та ще й вночі. Але треба було їхати.

– Рито, ти мене зрозуміла? Спи й не турбуйся. Я все дізнаюся і повернуся, – ще раз сказав він.

Мати сиділа у вестибюлі лікарні.

– Сашко! – кинулась вона до старшого сина. – Вони нічого не кажуть. Тільки одне: «Чекайте». А скільки можна чекати? Вже сорок хвилин минуло, а ніхто й досі не вийшов і нічого не сказав.

– Мамо, не нервуй. Опер ація може тривати не одну годину. Сідай, зачекаємо. А поки що розкажи мені, як це сталося.

– Ігор із Льошею та Микитою за містом каталися. Вони часто їздили туди. Ігор казав, що там вечорами дорога майже порожня, можна розігнатися як слід – ніхто не заважає.

– А тут він чи на повороті, чи на перехресті на великій швидкості на дорогу вискочив і врізався в автомобіль.

– Так він сам тобі це розповів? – Запитав Олександр.

– Ні. Я Ігорка не бачила, його прямо звідти на швидкій до лікарні відвезли. Мені Льоша подзвонив. Сказав, що Ігор був непритомний, – схлипнула мати.

– Так. Давай ти зараз заспокоїшся. Ми сядемо і чекатимемо.

Олександр підійшов до чергової медсестри, яка сиділа за стійкою, і попросив її налити матері чогось заспокійливого. Та вийшла і за хвилину принесла пластиковий стаканчик.

– На, мамо, випий, – сказав Олександр.

Лікар вийшов до них лише за півтори години.

– Перелом правої ключиці, відкритий перелом правої гомілки, на чолі невелику рану зашили. І струс мозку.

– Наскільки все серйозно, поки що сказати не можу. Завтра його невролог огляне. Лікар із бригади, яка його привезла, сказав, що хлопець без шолома їхав.

– А коли до нього можна буде зайти? – Запитала мати.

– Завтра відвідування дозволені з п’ятої до сьомої, – відповів лікар.

– А вранці можна буде дізнатися про його стан? – поцікавився Олександр.

– Телефонуйте – он на стенді телефон записаний. Але не раніше одинадцятої, після обходу.

Олександр довіз матір до будинку, провів до самої квартири, переконався, що вона більш-менш заспокоїлася, і поїхав додому.

Рита спала, але як не намагався Олександр рухатися безшумно, дружина відразу прокинулася.

– Ну що? – Запитала вона.

– Опер ація пройшла нормально. Подробиці – завтра, відповів він. – Спробуймо заснути. У мене ще дві години до підйому.

У лікарні Ігор пролежав півтора місяця. Далі була потрібна реабілітація: фізіотерапія, лікувальна фізкультура, масаж.

Все це можна було робити безплатно, але мати вирішила, що в приватній клініці й лікарі, і процедури кращі.

Вона попросила Олександра допомогти братові – сплатити відновлення.

– Нам пощастило, що струс виявився легким, бо могли б бути ще головні болі, – сказала мати. – Лікарі навіть здивувалися, зазвичай з таких ава рій бувають серйозні наслідки.

– А я не дивуюсь, – сказав Олександр, – чого там трястись – мізків немає: на такій швидкості без шолома ганяти.

Але грошей на лікування дав.

Мати полегшено зітхнула. Проте тішилася вона рано. Ігор ще не виписався з лікарні, як йому зателефонував адвокат власниці автомобіля та повідомив, що його клієнтка – Кострова Аліса Євгенівна – виставляє Ігорю рахунок за лікування у косметичній клініці.

Річ у тім, що під час дорожньої пригоди від сильного удару не тільки пом’явся кузов автомобіля – капот та двері з боку водія, а й розбилося лобове скло.

Причому удар був такий сильний, що кілька уламків відлетіли та вп’ялися в обличчя жінці-водієві. Їй довелося звернутися до косметичної клініки, дуже дорогої.

До цього додалася ще й вимога страхової компанії відшкодувати суму, яку страховики виплатили потерпілій.

Автомобіль виявився дорогим, хоч і не новим, і Ігорю, як винуватцю, який до того ж не мав страховки, було виставлено рахунок на двісті вісімнадцять тисяч. Крім того, за відсутність цієї страховки йому загрожував штраф.

– Сашко, на Ігоря до суду подали – і ця жінка, і ще люди зі страхової компанії. Йому потрібний добрий адвокат, – заявила мати Олександру.

Вони сиділи на кухні у квартирі Олександра та Рити. Мама прийшла до них просити грошей:

– Ти повинен допомогти братові!

– Ігореві ніякий адвокат не допоможе. Він порушив усе, що можна було порушити. Приголомшлива безвідповідальність! А я ж казав, що ви з батьком даремно купили йому мотоцикл, – нагадав Олександр матері.

– Ігор закінчив коледж, влаштувався працювати. Він так хотів мотоцикл! Обіцяв, що буде обережним.

– А чому він страховку не оформив? Зараз би штрафу не було і частину шкоди покрила страхова компанія.

– А тепер я навіть не знаю, де ви будете гроші брати. Я його дурість оплачувати не збираюся – у Рити буквально днями термін, вона у понеділок у лікарню лягає.

– А я звідки знала про страховку? Тобі треба було нам підказати! – відповіла мама.

– Взагалі-то, Ігор в автошколі вчився, а там про це згадували, – сказав Олександр.

– І що нам тепер робити? Ви зовсім нічого не дасте? Адже Рита хороші декретні отримає.

– Мамо, декретні жінці виплачують для того, щоб вона витрачала їх на свою дитину, а не на штрафи за порушення безголових родичів. І взагалі, чому ти бігаєш у пошуках грошей? А що робить Ігор?

– Ігор удома. Він ще слабкий після лікарні, йому ще два тижні на процедури їздити. Невже тобі зовсім не шкода брата?

– Річ не у тім, шкода мені його, чи не шкода! Просто, якщо ви з батьком і цього разу витягнете все на своїх плечах, Ігор ніколи не подорослішає. А у двадцять років уже час іноді головою думати.

– А що нам робити? Що ти пропонуєш? – знову спитала мати. – Кинути свою дитину у скрутну хвилину?

– Я чув, що Ігор мотоцикл відновив. Гроші ви дали? Так ось, перше, що зараз треба зробити, – це продати мотоцикл. Вже якась сума з’явиться. А далі – хай працює, – сказав син.

Мати пішла скривджена. До суду вона жодного разу не зателефонувала до Олександра. І не взяла слухавку, коли він сам подзвонив їй, щоб повідомити, що у них із Ритою народ илася дочка.

А після суду Олександр дізнався, що батьки продали дачу, щоб розрахуватися з боргами молодшого сина.

Нічому їх життя не навчило! Мабуть, подобається дорослому сину шмарклі витирати! Це їх вибір, – а в нього інші пріоритети…

А як би ви вчинили в цій ситуації? Напишіть в коментарях, мені цікава ваша думка!