Валентина поверталася з роботи, несучи в руках важкі пакети. Вона давно звикла до того, що їй доводилося тягати тяжкості.
Незважаючи на те, що Валентина була одружена, чоловік їй зовсім не допомагав. У їхньому невеликому селі, він вважав за краще розважатися десь з друзями, а не допомагати дружині.
Валентина тягла сім’ю одна. Доросла донька навчалася у місті, приїжджала тільки на вихідні, та й яка від неї допомога, їй ще самій допомагати треба!
Валя на секунду зупинилася, відпочила, і продовжила свій шлях. Вона вже понад десять років працювала на пошті. І обов’язково в день зарплати заходила до сільського магазину, щоб купити дещо з продуктів.
Валентина чудово знала, що зараз прийшовши додому, швидше за все, у них із чоловіком буде знову сварка, адже він почне просити у неї гроші, щоб десь знову загуляти. Коли у дружини зарплата, Ігор знав точно.
І ось уже вдалині виднілася її хата, Валя ніколи не думала, що житиме так. Вона завжди мріяла про те, що в неї буде люблячий чоловік, який її підтримуватиме, допомагатиме з домашнім господарством, а не ходити по селі цілими днями.
Але якщо подумати, виходила вона заміж зовсім за іншу людину, на той час Ігор був перспективним, і багато дівчат із цього села мріяли познайомитися з ним ближче. Але Ігор вибрав її, і буквально через рік вони одружилися, а потім народили Анастасію.
Ігор позав гуляти одразу, як втратив роботу. Пилорама, де він працював, закрилася. Із цього все й почалося.
Ні, не можна сказати, що Валентина нелюбила цю людину, вона ставилася до неї нейтрально. Про розлучення вона думала раніше, зараз якось із цим змирилася, та й не хотіла вона місцевих смішити.
Увійшовши до будинку, вона зловила на собі невдоволений погляд чоловіка, який сканував її та пакети в руках.
-А ти що мені нічого не купила?
-Ігоре, ось купила хліба, ковбаски купила.
-Та навіщо мені твоя ковбаса, адже ти чудово знаєш, що я від тебе хочу.
-Ігор, я прошу тебе, давай хоча б сьогодні не будемо сваритися.
– Бач, розмріялася, я з тобою і не сварився, я просто питаю, чому ти мені нічого не принесла!
Валентина важко зітхнула, і пішла на кухню розбирати пакети, Ігор ще кілька разів приходив і висловлював їй свої невдоволення.
Так і проходило життя цієї жінки. Вона вже ні про що не мріяла, єдине, що хотіла Валентина, так це щоб Настя знайшла собі хорошого чоловіка, і ніколи не зв’язалася з такими, як її батько.
Але якось у житті Валентини відбулися деякі зміни. Це був звичайнісінький день, жінка, як завжди сиділа у себе на роботі, і нервово поглядала на годинник, чекаючи закінчення робочого дня. Вона розуміла, що прийшовши додому, вона має прополоти величезний город, і чоловік знову їй не допоможе. А ще сьогодні непогано було б заготовити сіно.
Майже під закриття, до будівлі пошти під’їхала дорога машина. Валентина виглянула у вікно, їй стало дуже цікаво, хто до неї приїхав.
І побачивши знайоме обличчя, жінка навіть похитнулася. Із дорогої машини вийшов її однокласник, Василь, котрий колись за нею бігав.
Чоловік увійшов у будівлю та привітався з Валентиною.
– Здрастуйте, мені повинен був лист прийти, точніше матері моїй, я хочу його отримати.
– Василю, ти, що мене не впізнаєш? – трохи здивувалася Валентина.
Неймовірний лайфхак з фольгою — для блискучих кранів
Infotime
Чоловік примружив очі і дивився на жінку, але незабаром похитав головою.
– Хіба ми знайомі?
Невже я так змінилася, Василю, це ж я Валя. Ну ми з тобою ще у дев’ятому класі за однією партою сиділи.
– Валя, не може бути! – вигукнув він.
Валентина помітно почервоніла, вона зрозуміла, що роки, проведені поряд з Ігорем, давали про себе знати, дрібні зморшки покривали її обличчя, адже жінці було вже трохи за 40, а однокласник, який колись її любив – не впізнав її…
Коли Василь нарешті впізнав ї, між ними почалася жвава бесіда. Він розповів про те, як одружився та став щасливим батьком. Валя слухала його і заздрила. Вона розуміла, що їй нічого розповісти своєму однокласнику. Розповісти про Ігора та виставити себе некрасиво, їй не хотілося.
У результаті Валентина просто йому посміхалася, сказала що заміжня, розповіла про доньку, і поспішила закрити пошту, все-таки день закінчився.
Але саме ця зустріч перевернула життя жінки. Вона вирішила твердо, що настав час щось міняти.
