Ні на мить не пошкодувала, що завдяки мого обману, я змогла посварити сина з його колишньою нареченою

Мій чоловік покинув нашу родину через два роки після того, як у нас з’явилася дитина. Потім я повністю сама виховувала нашого сина.

Природно, що це було вкрай важко, але я зробила все, щоб він нічого не потребував, і здобув хорошу освіту. Сашко закінчив академію, та влаштувався працювати за фахом.

Він у мене хлопець видний та цілеспрямований, тому працював він сумлінно, та гарно заробляв. Він придбав власну квартиру, та ні в чому собі не відмовляв. Жіночою увагою він був не обділений, але серйозних стосунків дотепер не заводив.

Але, нещодавно у нього з’явилася дівчина, і він навіть вирішив мене з нею познайомити. Вона була дуже нахабна і хамовита.

Вже під час першої нашої зустрічі, вона мені сказала, щоб я не приходила до них додому без запрошення, і поводилася у квартирі сина, наче справжня господиня.

Мало того, мій син цілком серйозно збирався на ній одружитися. Я неодноразово намагалася його врозумити, але він пропускав будь-які мої слова повз вуха. Але я була впевнена, що ця дівчина йому не пара, і їй від нього потрібні тільки гроші.

Я зрозуміла, що змушена йти на крайні заходи, щоб урятувати свою дитину, і не стала відкладати цю витівку у довгу скриню. Я пішла в аптеку, і купила пачку чоловічої контрацепції.

Потім підгадала час, коли син поїхав на пару днів у відрядження, а його ненаглядна – провідати сестру. Я прийшла до їхньої квартири, й поклала під диван порожню пачку.

Вже за кілька днів син повернувся з поїздки, і я прийшла його провідати. Потім «випадково» впустила сережку поруч із диваном, а згодом здивовано запитала в нього, що то там за пачка?

Коли його пасія повернулася, мій син влаштував скандал, і вигнав її з дому. Зважаючи на те, як у неї бігали очі, і що вона особливо не заперечувала факт зради, можливо, що у неї рильце було в пушку.

Цього ми вже не дізнаємося! Звісно, мені його було дуже шкода, бо він кілька місяців перебував у депресії. Але я про свій ганебний вчинок не шкодую.

Краще зараз розбігтися, ніж, коли підуть діти. А я була впевнена, що так би воно і сталося! Син не довго страждав, бо невдовзі знайшов собі гарну дівчину з інтелігентної родини.

Нині вони вже шість років живуть у щасливому шлюбі, виховують двох діточок. Мені прикро згадувати свою підлість, стосовно своєї дитини, але, дякувати богу, все вийшло на краще.

Я маю надію, що він ніколи не дізнається про мій вчинок. Дивлячись на їхні закохані очі, я ні на мить не пошкодувала, що завдяки мого обману, я змогла посварити сина з його колишньою нареченою. Чи хтось би зміг піти на таке, заради щастя своєї дитини? Чи ви мене засуджуєте?