Ніби я повинен був забезпечити своїх родичів житлом

Різниця у віці у мене з братом — 8 років. Він старший. Одружився 3 роки тому. Захотів жити в квартирі дружини, щоб не з нашими батьками. Вибору іншого не було. На оренду потрібно було занадто багато грошей. Я ж уже був одружений 7 років, у нас підростав 5-річний син і 3-річна дочка.

Дружина у мене зі столиці. Тому я переїхав туди. Точніше, ми там і познайомилися. Мав працювати в Києві. Вдалося взяти маленьку квартиру. Але на вихідні все одно часто бував удома. Після одруження зазвичай рідко з’являвся у своєму містечку.

З Діаною виплатили ще одну велику квартиру, щоб дітям було просторіше. А та стояла для дітей, на майбутнє. Час від часу пускали туди орендарів. Нещодавно отримав повідомлення, що брат приїхав з родиною до нас і чекає, поки я його зустріч на вокзалі.

Поїхав туди відразу ж. Звичайно, був радий бачити брата. Ми давненько не бачилися. Я не був удома 4 місяці. Ось мені і подзвонили батьки. Запитали, доїхали чи гості, і почали натякати, що готелі в столиці надто дорогі, було б здорово, якби я поселив Олега з дружиною і сином в своїй квартирі.

Не хотів відмовляти, але в цей час у мене в квартирі були квартиранти. Просто вигнати їх я не міг. Ми пообідали, дружина приготувала на швидку руку.

Запропонувала нам прогулятися по місту, щоб я провів екскурсію. А вона тим часом на вечерю що-небудь повкуснее зробить. Погодилися. Провів по місту. Весь день ми гуляли, втомилися дуже.

І на морозиво їх за свій рахунок відвів, і на каруселі племінника покатав. Не так багато і встигли побачити, але вже було пізно для прогулянок. Пішли вечеряти. Поїли і ще трохи посиділи, поговорили.

Я і без задньої думки запропонував, що можу викликати таксі до готелю. Вони спочатку не зовсім зрозуміли, подумали, що жартую. Але я повторив питання. Не йти ж їм пішки? Ми жили не в самому центрі.

Брат уточнив про мою квартиру, але дружина пояснила, що нічого їм не обіцяли і приміщення зайнято. Він почав мені кидати в обличчя образи. Ніби я повинен був забезпечити своїх родичів житлом, а не кидати їх напризволяще.

Почав пропонувати різні варіанти: міг забронювати готель, хостел, перепитати знайомих про оренду квартир. Але вони, звичайно ж, відмовлялися від усього.

Зрозуміло, що хотіли на халяву приїхати в столицю і пожити за мій рахунок. Вважаю, що можу сам розпоряджатися квартирою, на яку сам заробив гроші. Я нікому нічого не винен!