Ця історія сталася в 2013 році. Тоді мені виповнилося 24 роки. Повернувся з армії. Не буду лукавити, завдяки своєму батькові влаштувався на цілком собі хорошу роботу в серйозній комерційній структурі.
Якби не батько, то я б туди в житті не потрапив, враховуючи, що з інтелектом проблем ніколи не було.
Я це до того, що на роботі зміг досить добре підняти грошей. Зібрав близько двохсот тисяч гривень за відносно невеликий термін, хоча ніколи грошима не хвалився і не витрачав зайвого.
І через ці самі півроку, як влаштувався на роботу, познайомився з дівчиною. Вона була на три роки молодшою. Навчалася в інституті.
Відносини у нас розвивалися стрімко, але досить швидко (для мене принаймні).
Я вважав, що справа рухається до весілля, і вже морально себе на це налаштовував.
Одного разу сталася біда – у моєї дівчини сильно захворіла мама. Потрібні були гроші на лікування, ліки, хабарі лікарям та інше. Вона розповіла про свою проблему.
На наступний день я закрив один з рахунків у банку. Привіз дівчині близько 60 тис грн. Вона була невимовно рада такому повороту подій, дякувала та інше.
Через тиждень з’ясувалося, що гроші вже все закінчилися, а мамі потрібні були ще, так як лікування дороге. Я закрив другий свій рахунок в банку і відвіз їй ще 80 тис грн.
Дівчина просто зі сльозами дякувала і говорила, що таких хлопців просто немає на всій Землі, але помітила, що ще б одне вливання грошових коштів не зашкодило б здоров’ю її мами.
Сказав, що у мене грошей більше немає. І дівчина пропала. Ось зовсім пропала. Перестала брати телефон, видалила мене з друзів в фейсбуці. Я поїхав до неї.
Виявилося, що вона не хоче нічого спільного мати з людиною, якому плювати на близьких. А гроші пообіцяла повернути, мовляв їй від байдужих бовдурів нічого не треба.
Поїхав додому. Таке відчуття було, ніби відро гівна вивалили на голову. Пройшов якийсь час. Я зустрів в метро маму моєї вже колишньої дівчини. Поцікавився про здоров’я.
Виявилося, що у мами все відмінно, вона недавно повернулася з Туреччини, оновила гардероб і щось там ще. Не пам’ятаю, що вона говорила, але до голови прилила кров. Але не просто прилила, а вдарила в голову. Чув кожен удар власного серця.
Гроші вона на лікування мами витратила. Ага, 10 раз. Зрозумів, що з неї гроші вже ніяк не забрати назад. Бруднити руки об таку погань не хочеться. Пам’ятаю, що їду в метро і згадую, як вона говорила: «Нема в світі більше таких хлопців». Думаю: «Так, і справді немає. Таких дурнів ще пошукати».
