Це якою треба бути людиною, щоб спеціально завдавати болю. Гаразд би під ударом була тільки я, але ж страждає безневинна дитина. А колишньому хоч би що.
З Максимом ми розлучилися близько двох років тому. Прожили разом понад десять років. Ми виховували доньку Настусю.
Загалом, ніщо не віщувало такого кінця. Я була впевнена, що ми звичайнісінька щаслива сім’я. Звичайно, траплялися і сварки та непорозуміння. А в кого їх немає?
Спочатку після весілля лаялися через побутові дрібниці. Нині навіть згадати смішно. В мене тільки зʼявилася дитина, сил ні на що не було. Чоловік не розумів і вимагав тепла та затишку в будинку.
Ніби я навмисне нічого не робила, на зло йому. Дякую свекрусі, вчасно приїхала пожити з нами. Сильно допомагала по господарству і тим самим, можна сказати, врятувала наші відносини.
Як тільки Настю взяли до садка, я вийшла на роботу. А то люблять багато хто у всьому звинувачувати дружин. Мовляв, сидять у декреті до останнього, а нещасний мужик жили рве, забезпечуючи сім’ю.
Ні, це не про нас. Я взагалі роботи не боюсь. Сидіти вдома мені навіть гірше. Це ж з глузду з’їхати можна, в чотирьох стінах.
Отже, жили ми не нормально, добро потихеньку наживали, дочку-розумницю балували та навіть про братика для неї замислювалися. І тут як грім серед ясного неба. Максим заявив, що подає на розлучення.
Як я плакала, як благала його не руйнувати сім’ю, не позбавляти дитину батька! Все марно. Сказав твердо, що все вирішив та вже подав потрібні заяви.
Зібрав речі та того ж дня пішов. Через місяць у поштовій скриньці я знайшла папір-запрошення до суду на слухання у справі про розлучення. Подруги радили не ходити на процес, щоб справа затяглася якнайдовше.
Мовляв, нехай Максим побігає і помучиться в очікуванні підсумкового рішення. Але в мене не було жодних сил на помсту. Та й навіщо? Цим його не повернеш.
Нас успішно розлучили, майнових суперечок не було, а дочка продовжувала жити зі мною. Приблизно за пів року після розлучення Настя сказала, що тато нас покинув, бо в нього з’явилася інша тітка та інша дівчинка.
– Мала, з чого ти це взяла? — допитувалась я в донки.
Виявилося, що Настуся підписана на батька у соціальній мережі та побачила, що його профіль заповнили свіжі фотографії. На них можна було побачити Максима з якоюсь жінкою та дівчинкою років восьми-дев’яти.
Уся трійця виглядала цілком щасливою. Ось вони у парку, а тут у кафе, а на наступному фото вдома, за обідом. Колись і ми були так само щасливі, з тугою подумала я.
Очевидно, смуток заповнив і Настусине серце, бо моя дівчинка не змогла стримати сліз.
– Тепер зрозуміло, чому тато пішов. Ми йому не сподобалися. Та дівчинка симпатичніша. Мабуть, і вчиться добре. Бачиш, як він дивиться на неї. На мене тато так ніколи не дивився.
Бідолашна моя маленька, за що їй все це? Я поспішила втішити дитину, сказавши, що діти тут взагалі ні до чого. Тато залишиться її татом, навіть якщо ми житимемо на різних континентах.
Наступного дня я зателефонувала чоловікові та вимагала видалити фотографії із соціальної мережі.
– Ти розумієш, що Насті й так важко звикати до життя без тебе. А тут ще ці фотки. Хоч би ти викладав ті, на яких немає доньки цієї нової.
Колишній, хоч, як це не дивно, все зрозумів, просив вибачення і сказав, що взагалі видалить свій профіль. Щоб ніхто нічого не бачив. І пообіцяв найближчим часом приїхати побачитись із донькою.
Через деякий час я знову застала Настю у сльозах. З’ясувалося, що Максим своє слово дотримав і акаунт видалив. А ось його нова пасія продовжує викладати у мережу пачки фотографій.
Вона знімає буквально кожен їхній крок. На всіх знімках є її дочка від першого шлюбу. Я розумію, що вони тепер для Максима нова сім’я, і ”нова” донька рада появі “батька”.
Але ж страждає моя дитина. Я вже не можу бачити її сльози. Довелося знову дзвонити колишньому і порозумітися з ним на підвищених тонах. Максим пообіцяв вплинути на своє нове кохання і стримати її пристрасть до фотографії.
Я вирішила на колишнього не покладатися. Взяла та написала цій дамочці. По-хорошому попросила її прибрати всі фотографії зі своєї сторінки. Так і сказала: вони завдають нам болю.
Та у відповідь злісно розреготалася. Мовляв, що хочу, те й викладаю. Ви не маєте права говорити мені, що можна публікувати, а що не можна.
Я спробувала достукатися до впертої жінки. Адже вона сама розлучалася з чоловіком і її донька теж має десь батька.
Невже ця курка не розуміє, як боляче бачити, що тато щасливий із кимось ще?
Мабуть, з мізками в коханки колишнього зовсім туго. Пані спокійно мені відповіла, що заслужила на щастя і тепер хоче ділитися ним з усім світом.
Теж мені, щастя. Прям репортери з усього світу стежать, як там справи у якоїсь Таньки.
Загалом, я так просто цю справу не залишу. Напишу на підтримку соціальної мережі. Вимагатиму, щоб вони заблокували обліковий запис цієї стерви.
Доведеться, то хоч на телебачення напишу. Але травмувати психіку своєї дитини не дозволю!
