У будинку було галасливо і метушливо – всі готувалися до новорічної вечері. Варвара клопотала на кухні, готуючи святкові страви.
Її чоловік Володимир накривав на стіл, допомагав розставляти тарілки та прилади, й постійно помилявся у кількості.
– Варя, а де сервіз для гостей? – Замислено запитав він, відкриваючи шафу.
– Він уже на столі, – відповіла дружина, закінчуючи нарізати салат. – Все готове
Щойно Варвара вимовила цю фразу, як двері відчинилися, і в будинок увійшли батьки жінки – Микола Петрович та Ганна Василівна.
За ними з незадоволеними обличчями слідували діти старшої дочки, племінники Катя та Андрій.
– З прийдешнім Новим роком, дорога рідня! – Вигукнув Микола Петрович, знімаючи пальто.
Ганна Василівна міцно обняла Варвару, і смачно поцілувала невістку в обидві щоки.
– Доню, як же добре все влаштовано! Ти молодець!
Жінка була приємно вражена. Не можна було сказати, що свекруха не любила невістку, але ніколи її дочкою не називала.
Катя та Андрій, не знайшовши часу привітатися з тіткою і дядьком, відразу ж побігли до ялинки, щоб подивитися подарунки.
– Ну що, скоро відзначатимемо? – Запитала Катя, через хвилину виглянувши із зали.
– Так, залишилося тільки дочекатися решти, – усміхнулася у відповідь племінниці Варвара.
– А що, буде ще хтось? Фі! Бабуся, чому ти нічого не сказала?! – Ображено пробасила дівчинка. – Я не хочу, щоб приходили інші люди! – додала вона, і тупнула ногою.
Ганна Василівна схопила внучку за руку, і потягла до зали. Варвара чула, як жінка вичитувала Катю за не припустиму поведінку.
За пів години прийшли друзі родини – Михайло з Оленою. Вони принесли з собою пляшку ігристого, та коробку цукерок.
– Привіт усім! – сказав Михайло, заходячи в будинок. – Як настрій?
Господарі будинку радісно привітали гостей. Незабаром з’явився ще один гість – Іван, друг Володимира.
– Вибачте, друзі, були справи, тож я затримався, – пояснив чоловік, знімаючи куртку.
– Нічого страшного, головне, що ти тут, – Володимир потиснув другу простягнуту руку.
Гості розсілися по місцях, чекаючи на початок свята. На столі стояли страви із закусками, салати, гаряче та десерти. Усі виглядали щасливими та задоволеними.
Коли годинник пробив опівночі, господарі та гості підняли келихи з ігристим, та привітали один одного.
Після цього розпочалася спільна бесіда, але через деякий час розмова несподівано перемістилася у бік політики.
– Ви знаєте, я вважаю, що наш уряд робить багато помилок, – почав Михайло. – Ось взяти хоча б останні…
– Михайле, давай краще поговоримо про щось інше. Адже це свято, а не політичні збори, – Микола Петрович насупився.
Однак Михайло не звертав жодної уваги на заперечення літнього чоловіка, і продовжував повторювати те саме:
– Ні, мені важливо висловитись! Люди мають знати правду!
– А я не хочу це слухати! – грізно промовив чоловік. – Не замовкнеш, я тебе сам заспокою.
– Мене? – усміхнувся Михайло. – Ну, давайте спробуйте. Це буде досить смішно!
– Давайте просто насолодимось святом. Політика завжди встигнеться, – Володимир спробував заспокоїти обидві сторони суперечки.
Однак напруга наростала з кожною хвилиною. Ганна Василівна спробувала втрутитися, та змінити тему розмови:
– А давайте краще обговоримо плани на наступний рік? Хто куди має намір поїхати?
Однак її слова потонули в шумі суперечки двох сторін, які не бажали один одному поступитися.
Іван не витримав, і теж наважився втрутитися у розмову на підвищених тонах:
– Чому ми не можемо спокійно поговорити? Я також хочу висловити свою думку!
– Звичайно, кажи! Тільки без образ, будь ласка, – розвів руками Михайло.
– Образи? Я просто скажу, що твої погляди застарілі. Потрібно дивитись уперед, а не назад, як це робиш ти. До того ж ми тебе знаємо, як справжнього песиміста.
Після цієї фрази Михайло скочив зі стільця:
– Що означає “застарілі”?! Ти взагалі нічого не розумієш, а лізеш, куди не просять!
Володимир зрозумів, що варто втрутитися та заспокоїти друзів, які готові кинутися один на одного.
– Хлопці, годі! Ми ж на святі!
Але було вже запізно. Михайло та Іван продовжували свою непереборну суперечку, підвищивши голос.
Інші гості мовчали, не знаючи, що робити. Суперечка ставала все більш жорсткою. Михайло кричав на Івана, звинувачуючи його у всіх гріхах. Іван відповідав тим самим.
Інші намагалися їх заспокоїти, але марно. Варвара, намагаючись зупинити конфлікт, підійшла до чоловіка:
– Володю, зроби щось! Вони зовсім втратили контроль над собою.
Володимир знову спробував заспокоїти Михайла:
– Мишко, послухай мене! Припинімо цю безглузду суперечку…
Проте Михайло друга не слухав. Він продовжував шалено кричати на Івана:
– Ти думаєш, що найрозумніший? Отож, я тобі покажу!
– Я не збираюся поступатися твоїм безглуздим аргументам! – Іван теж не збирався поступатися другові.
Раптом пролунав гучний стукіт. Це була Катя, яка вдарила долонею по столу.
– Досить! Ви обидва поводитесь, як діти! Ми зібралися тут, щоб відзначити свято, а ви влаштували скандал!
Слова дитини подіяли на двох дорослих чоловіків, які встигли вже накотити. Михайло та Іван замовкли, винувато опустивши голови.
В кімнаті зависла важка тиша. Ніхто не знав, що сказати. Святкова атмосфера була остаточно зіпсована.
Гості стали поступово збиратися додому, намагаючись уникнути зайвих розмов. Варвара проводжала їх до дверей, вибачаючись за подію.
– Вибачте нам, – казала вона кожному. – Сподіваюся, наступного року буде краще…
Батьки Володимира з онуками пішли першими. По їх обличчях, подружжя зрозуміло, що вони залишилися незадоволені святковим заходом.
Михайло та Олена останніми залишили будинок, не сказавши на прощання жодного слова господарям.
Залишившись одні, Варвара та Володимир довго сиділи на дивані, обмірковуючи те, що сталося.
– Як же так вийшло? – тихо спитала Варвара. – Адже все починалося так добре.
– Знаєш, іноді люди просто не можуть стримувати свої емоції. Особливо, коли йдеться про політику, чи інші важливі речі, – зітхнув Володимир.
– Натомість тепер ми знаємо, з ким варто зустрічати Новий рік, а з ким ні. Я ось чекав каверзи від мами, чи племінників, а вийшло он як…
З цього дня подружжя вирішило, що більше не збиратиме друзів і рідних разом на один захід. Не дарма кажуть, що Новий рік – це родинне свято!
