У чоловіка дуже дивна логіка – сестру він балує, бо, ну а хто крім нього займатиметься, адже батька та чоловіка в неї немає, а ось мене вганяє в рамки економії, хоч у мене ні мами, ні тата теж немає, а чоловік витрачається із задоволенням тільки на свою сестру та допомагає мамі.
Вказую йому на ці протиріччя, а чоловік починає обурюватись, що я все перевертаю з ніг на голову і насправді все не так. А як?
За три роки шлюбу багато ми з чоловіком нажити не встигли. Слава богу, що є в мене своє житло, а то з такими темпами, як чоловік балує улюблену сестричку, ми взагалі ніколи нічого не накопичили б.
Квартира дісталася мені від батьків. Мама не стало, коли я була маленькою, а тата не стало п’ять років тому. Залишилась я сама, доки не зустріла Сергія. Ми з ним зустрілися, а потім і побралися.
Сім’я у чоловіка неповна. Є літня мама та сестра, яка місяць тому відзначила своє двадцятиріччя. Тому чоловік часто допомагає сім’ї. Але якщо проти мами я нічого не маю, це святе, та вона особливо нічого собі й не просить, то ось до сестри в мене вже багато претензій.
Основна з них – чоловік витрачає на неї надто багато грошей. Зрозуміло, що дівчинка звикла, що старший брат їй постійно щось дарує, щось купує, але дівчинка росте, і разом з нею ростуть і її запити. А Сергій за звичкою продовжує потурати всім капризам сестри.
Спочатку я сподівалася, що ці двоє усвідомлюють, що у нас своя сім’я, свої потреби, і величезні суми перестануть відлітати в нікуди. Але коли я зрозуміла, що цього не станеться, вирішила поговорити з чоловіком.
Нагадала про наші плани – ми ремонт робити збиралися, а чоловік хотів оновити машину. Він мені тоді головою згідно помотав, начебто все зрозумів і виправлятиметься.
Але тут почалося – то його премії позбавили, то на роботі зарплату урізали цього місяця, то друг грошей позичити попросив. А тим часом у його сестри то новий планшет, то навушники, то обновки з одягу.
Я ж не дурепа, два і два скласти можу. Сказала чоловіку, щоб перестав робити з мене дурницю. Ще брехні не вистачало.
– Та їй поки що важко звикнути, що я тепер одружений чоловік. Сестра звикла, що я завжди поряд, допоможу, підтримаю. Їй не вистачає уваги та моєї підтримки, – з провиною посміхався чоловік.
Це все зрозуміло, але проблему не вирішує. Підтримка може бути різною, а в нових навушниках та речах немає жодної необхідності, крім того, що цим дівчинка лише понтується перед подружками. Чоловік дав обіцянку, що поговорить із сестрою і знижуватиме обсяги фінансової підтримки для неї.
На цілих пів року ситуація виправилася. У нашій заначці росла сума накопичень, я вже почала продумувати варіанти ремонту, як знову привіт. Чоловік витрачає всю зарплату, щоб сплатити сестрі подорож, вона з подружками вирішила поїхати на лижах покататися.
– У неї зараз складний період, її хлопець покинув. Дівчинці треба розвіятись, а хто їй допоможе, якщо не я, – пояснював чоловік.
Добре дівчинка вирішила розвіятися. Коли мене хлопець кидав, я йшла з подругами в караоке пісні кричати, теж непоганий спосіб відволіктися. А тут на лижах кататись, богема прямо.
З чоловіком ми тоді посварилися чи не до розлучення. Та скільки ж можна? То в неї одне, то інше. Це я мовчу взагалі, що він її навчання в університеті оплачує.
Теж не півтори тисячі коштує, але на цю тему я не обурююся, хоч і могла б. Але витрачати десятки тисяч, щоб дівчинка розвіялася, це вже вище за моє розуміння.
Помирилися абияк. Чоловік місяць ходив, мирився, свекруха дзвонила, плакала, тільки сестричка його відмовчалася, і дякувати Богу, її я чути точно не хотіла. У результаті простила я чоловіка, повернувся він додому.
Приводів для нервів у мене поменшало, чоловік перестав розкидатися грошима. Оновили квартиру, хоча і не в тому обсязі, що хотілося б, так, найважливіше.
Натомість купили машину, щоправда, в кредит, але попередній залізний кінь остаточно попрощався з нами, а чоловіку по роботі машина дуже потрібна. Тож довелося брати машину. Через неї, до речі, і з ремонтом так вийшло.
Кредит зараз платимо, хочеться його якнайшвидше закрити, тому я намагаюся максимально економити. Попрощалася з походами до салону краси, заощаджую на одязі, шукаю акції на продукти.
Причина в мене для цього є – я вже хочу дитину, але планувати її, коли над головою висить непогашений кредит, це не по мені, я ж постійно нервуватимуся.
Я думала, що чоловік усе зрозумів, усвідомив, тим більше про дитину ми говорили та він погодився, що спочатку кредит виплатимо, а потім вже декрет, так спокійніше буде.
А місяць тому на день народження сестрі він дарує комп’ютер, який коштує близько ста тисяч гривень.
У мене навіть слів не вистачає, щоби описати своє обурення. Я заощаджую на продуктах, а він сто тисяч викидає на подарунок сестрі. У борги ще заліз, щоб я не помітила.
– У неї ювілей! Ну а хто сестру ще потішить, якщо не я? Батька у нас немає, мама не може, заміж вона поки що не вийшла. Тільки я й залишаюся.
– О, ну заміж вона може не поспішати. З власного досвіду знаю, що в деяких чоловіків дружина на останньому місці, на неї грошей не вистачає.
Після цих моїх слів чоловік так образився, ніби я сказала щось не так в його адресу. Навіть зібрав речі та пішов до мами. Я того ж дня замки поміняла.
Сім’ї у нас не вийшло, точніше, у чоловіка вже є сім’я – це його сестра, та й мама. А я так, не приший кобилі хвіст, мене можна в розрахунок не брати. Від такої людини дітей я точно не хочу. Щоб він у нашої дитини забирав на користь сестри? Ні, такого не буде.
Я три роки витратила, щоби щось йому донести, але й у мене нерви не залізні. Ось розлучимося, буде вже не озираючись балувати свою улюблену сестру.
