Одна моя знайома, мати трьох дітей, нещодавно знову вийшла заміж. І як їй це вдалося, для мене велика загадка.
Ні, річ не в тому, що багатодітних матерів заміж не беруть. Беруть, як кохають! Просто, скільки я її пам’ятаю по першому шлюбу, вона завжди була «найгіршою матір’ю і найгіршою дружиною».
Кілька разів у минулому її житті я була в неї вдома. Пам’ятаю її завжди втомлену, замучену, розгублену.
У неї то підгоряла каша, то молодший по годині ходив в мокрих колготках, а вона розривалася між ним, середнім з його уроками, плитою, і руки не доходили поміняти мокре.
Ще треба було встигнути приготувати вечерю, бо невдовзі чоловік прийде з роботи. Якось прибратися, бо він любить порядок.
Вона хапала іграшки, розпихала їх по коробках. Дрібний знову розкидав… Паралельно включала інтернет, щось розсилала поштою — вона ще й підробляла, тому що зарплати чоловіка не дуже й вистачало…
І все це перетворювалося на якийсь нескінченний сумний хаос.
Приходив чоловік, дивився на безлад і мимохідь кидав фразу:
— Дай воду коту! Зроби хоч щось корисне.
Напівжартома-напівсерйозно. Але я його слова добре запам’ятала.
І моя подруга кидала пошту, приготування їжі, мокрі колготки та з винною усмішкою наливала коту в миску воду. Щоб зробити це єдине корисне протягом дня.
А я тоді зробила дурість. Щоб якось розрядити обстановку, теж напівжартома, запропонувала кинути всіх цих котів та недороблену вечерю, зібрати дітей, нафарбуватись (це дружині) та сходити у кафе.
— Я своїх дітей прихоплю.
— Стара вона вже фарбуватися! – відрізав її чоловік. Теж як би жартома…
Я дивилася на цю жінку і з жахом розуміла, що вона взагалі молодша за мене. І якщо вона стара, то хто тоді я?
Вона винувато перепросила і сказала, що вони люблять домашню їжу. І почала накривати на стіл, за яким сидів і чекав чоловік. А поруч діти знову розкидали іграшки, і вона якоюсь «третьою» рукою їх одразу ж збирала, бо чоловік любить порядок.
У неї завібрував телефон, мабуть, робоча пошта.
— Досить цілий день сидіти в інтернеті, — сказав чоловік.
Я попрощалася та пішла.
«Я сама винна»
Ні, сама вона ніколи нікому не скаржилася. Ніколи! Як не спитаєш, у неї все добре. І чим сіріше і зеленіше вона була, тим впевненіше відповідала:
«Все добре!» – І ховала згаслі безбарвні очі.
Але ми завжди мали багато спільних знайомих. І то від одних, то від інших я чула, що не задоволена нею свекруха. Невістка – погана мати, бо дрібний упав з велосипеда і розбив собі брову. Зашивали. Треба стежити, а не нісенітницею займатися… Невістка — погана дружина, бо вдома бардак та діти з чоловіком погано нагодовані.
Якось чоловік тієї жінки ходив до школи, і потім удома був скандал.
Старший щось накоїв, а все тому, що «погана мати» займається незрозуміло чим, тільки не вихованням.
Розповідали, що вона почала пити антидепресанти, бо так, погана мати та погана дружина. Нічого не робить, а щось зробити просто нема сил… І навіть діти це зрозуміли.
– Мамо, ти погана! — кричав молодший на вулиці, ми тоді гуляли разом. – Ти не читаєш мені книжку.
Вона діставала з сумки цю книжку і приречено почала читати. Вона дуже хотіла бути доброю матір’ю.
А потім вони розлучилися. Чоловік зустрів іншу жінку. Напевно, хорошу дружину та господиню. Але, задля справедливості, справно платить аліменти та спілкується з дітьми.
— Ну ось так, — тільки й сказала мені на розпитування та моя знайома. — Мабуть, я сама винна.
Потім вона з дітьми переїхала, обміняли квартиру, і ми довго не бачилися.
З гидкого каченяти — у лебедя.
Минув час, і нещодавно ми з нею «знайшлися» у соцмережах. Вона сама мені написала.
Я здивувалася. З аватарки на мене дивилася якась інша, незнайома жінка. Яскрава, красива, щаслива та повна сил. Мені стало цікаво, і я запропонувала зустрітись.
Ми перетнулися в кафе. І я не вірила своїм очам. Вона, справді, була зовсім іншою. Якась впевнена у собі, у житті, у людях. Тоді я дізналася, що вона знову вийшла заміж.
— Я сама не знаю, чому він звернув на мене увагу, — ділилася вона. – Мені було зовсім не до того. Вижити б…
Але чоловік не здавався, залицявся, потоваришував із її дітьми, зробив пропозицію.
І виявилося, що вона — найкраща мати і найкраща дружина. Смажила яєчню, яка пригоріла, — найкраща господиня.
І завтра вона вже пекла пироги, бо найкраща. І їй хотілося тішити рідних.
Вдома бардак — чудова мати та дружина. Тому що, виявляється, можна прибиратися всім разом і весело при цьому базікати.
Виявилося, що не обов’язково тягнути одну сумку з магазину і тобі при цьому зроблять зауваження, що ти, як завжди, знову щось забула. А все тому, що займаєшся нісенітницею.
Можна поїхати за покупками разом і посміятися, якщо щось забули.
Виявилося, що вона зовсім не стара, а найкрасивіша жінка на світі. І ось вона вже робить увечері зачіску, щоб просто зустріти з роботи того, хто вважає її красунею.
Виявилося, що вона велика молодець, бо ще й встигає підробляти. Але це зовсім необов’язково. Тільки якщо вона сама хоче.
Виявилося, що вона зовсім не нікчема, якою вважала себе багато років. І лише тому, що її люблять, хвалять і цінують. А не шпиняють.
…Я слухала і дивувалася. А потім по неї приїхав цей новий її чоловік. І я все зрозуміла. Знаєте, він дивився на неї так, що вона, справді, цвіла.
Не цвісти було не можна. Він говорив та приділяв їй увагу так, що не можна було не стати найпрекраснішою жінкою на світі.
Він привіз із собою її трьох дітей. Я бачила їх мигцем. Але й мигцем я помітила, що вона – найкраща мати. Так вони поводилися.
А все тому, що поряд виявилася людина, яка допомогла їй у це повірити. З гидкого каченяти зробив прекрасного лебедя…
Це так важливо, коли поруч той, хто допоможе тобі стати цим лебедем. Тому що лебедеві треба дати час, сили та любов, щоб він розправив крила.
Ні, нічого конкретно не хочу сказати. Нікого не хочу звинувачувати. У житті буває різне. Але така історія. І мені дуже цікаво, що зараз думає її перший чоловік.
Ставте вподобайки та залишайте свої думки у вигляді коментарів!
