Одна зустріч змінила моє ставлення до шкільної вчительки

П’ять років тому я закінчила коледж, зараз працюю у фармацевтичній компанії, добре заробляю та стала більш впевненою у собі. Нещодавно зателефонувала однокласниця Наташа і запропонувала зустрітися в кафе, сказала, що будуть ще Аня та Олена, теж із нашого класу дівчинки.

Зустрілися, сидимо, обмінюємося новинами, розповідаємо кожна про себе як робота, як сім’я і тут вони сказали, що хочуть відзначати п’ятиріччя закінчення школи.

Мені така їхня витівка не сподобалася, одразу згадалася класна керівниця, вічно мною незадоволена, вона часто залишала мене після уроків займатися хімією, і я не хотіла б знову з нею зустрітися. Тому я сказала, що не прийду, зайнята на роботі.

Наталя відразу зрозуміла причину і сказала: «Це через Ольгу Сергіївну? Даремно. Вона про тебе часто запитує, і дуже задоволена, що тобі все-таки у житті знадобилася хімія».

Я не повірила, сказала, що не може такого бути, вона мене завжди не любила, постійно при всьому класі робила зауваження, завжди була незадоволена мною і не приховувала цього.

У свій час, я через неї навіть просила батьків перевести мене в іншу школу, але з певних причин я так і залишилася у старій. Подруги сказали, що Ольга Сергіївна вже пенсіонерка, і вони часто до неї ходять, привітати зі святом, я навіть не знала про це, просто раділа, що шкільні роки вже позаду.

Запропонували піти разом, але я довго не погоджувалася, боялася зустрітися зі своєю вчителькою, її розпитуваннями та спогадами. Але все ж таки вони мене вмовили.

Купивши букет квітів та торт, ми поїхали у гості до колишньої вчительки. Двері відчинила сама Ольга Сергіївна, вона дуже зраділа нашому приходу. Ми пили чай, вона почала розпитувати про всіх із нашого класу, всіх пам’ятала, за всіх раділа.

Це вже не була та сувора і всім незадоволена вчителька. Тому я вже трохи розслабилася і не шкодувала, що прийшла. Ольга Сергіївна несподівано звернулася до мене: «Леся, що ти мовчиш увесь час, розкажи про себе, як справи, як робота?»

Я запитала: «вас не дивує те, що я, не знаючи у школі хімії, обрала собі таку професію?» «Зовсім ні, я, тому й залишала тобі після занять в кабінеті хімії, бо знала, що в тебе до цього предмета є здібності, тільки ти чомусь не хотіла цього помічати. Я дуже рада, що не помилилася».

Мені стало так легко, ніби я вирішила дуже складну проблему, яка давно не давала мені спокою. Ми ще довго розмовляли, розповіли про свої плани відзначити п’ятирічний ювілей та запросили Ольгу Сергіївну. Вона схвалила наш план і запропонувала святкувати у неї.

Я їхала додому і думала, що якби не ця зустріч, я так би і не дізналася, яка це дивовижна і добра людина.

 

Related Post

Ми не разом, але я страшенно його ревнуюМи не разом, але я страшенно його ревную

Мені «пощастило» закохатися в одруженого. Звичайно, відразу ж сказала собі «стоп», адже це проти моїх принципів. Залишається лише питання, як боротися з катастрофічними нападами ревнощів. Ревную його не стільки до

Постійно вимагаю від себе щось робити, навіть у вихідніПостійно вимагаю від себе щось робити, навіть у вихідні

Хочу поділитися з вами історією про своє нав’язливе почуття обов’язків перед собою. Мені 19 років, я навчаюся на третьому курсі та працюю, у 17 років переїхала до іншого міста і

Довгий час ми жили у страху, що ось-ось щось трапитьсяДовгий час ми жили у страху, що ось-ось щось трапиться

7 років тому ми з чоловіком пережили страшну подію. Наша єдина донечка поверталася з гімнастики, як раптом на неї нап ав якийсь пси xопат. Що було найдивніше, він нічого не