Я не знаю що робити. Я одружувався на милій і дуже хорошій дівчинці. А зараз, всього через якихось 5 років в мене вдома монстр, який кричить і кусає, який морально пожирає мене щохвилини. Адже я точно знаю, що вона такою не була.
Все почалося з того, що ми спілкувалися, досить довго, я не міг наважитися щоб зробити перший крок, тоді Альона переїхала від батьків на зйомну квартиру і я таки врешті прийшов з речами здаватися.
Так сталося, що Альона завжди мені здавалася якоюсь надто спокійною, вона вміла тримати рівновагу в житті, її не збивали ніякі перешкоди, ні осуд, ні критика.
Коли я одружувався, то почував себе найщасливішою людиною на планеті. Вона красива, розумна, працьовита і така жіночна. Вона для мене була уособленням жіночої ніжності, кохання, ласки.
Я дивився в її очі і бачив там наших майбутніх дітей, бачив як ніжно вона мене обійматиме в старості. За 2 роки спільного життя вона і не крикнула ні разу на мене, не пригрозила, не сказала нічого образливого. Я захоплювався манерами і характером цієї жінки.
Але пройшло ще якихось 2 роки і ця манерна дівчинка перетворилася на нестерпну і дуже сварливу жінку. Я все можу зрозуміти, з ніг збиває той темп життя, який вона для себе вибрала.
Вона буде добре дивиться за нашою дитиною, намагається в декреті мати якийсь підробіток, вдома порядок, іноді, але рідко буває так, що може там якась тарілка не помита.
Але тим не менше господиня вона дуже хороша. А як жінка, я відчуваю, що зовсім скоро вона перестане мене приваблювати. Коли вона кричить то вона стає мені противна, я дивлюся і не розумію, що роблю поряд з цією дівчиною
А потім коли намагаюся все залагодити, то в голові постає її образ, де вона кричить на мене і вічно в усьому звинувачує. Я справді не знаю що робити, я заплутався? Поговорити, чи якось по іншому повернути її спокій і жіночність?
Людмила застигла з підручником з вищої математики в руках. Формули інтегралів розпливалися перед очима, перетворюючись…
Жовтневий дощ барабанив по вікнах батьківської квартири. Христина сиділа за столом у вітальні, нервово смикаючи…
Потяг хитнувся і рушив з місця. У купе запахло смаженою курочкою, ковбаскою та свіжими огірками.…
Степан останні три роки жив так, ніби його вже не було. Після того, як його…
Ольга сиділа на краю ліжка та масажувала розпухлі ікри. Ноги боліли так, що хотілося вити.…
Лідія стояла перед дзеркалом і розглядала нову сукню. Синю, скромну, але елегантну. Витратила на неї…