Чоловік єдиний син у сім’ї і після того, як помер його батько, йому тоді було 14 років, мати стала жити тільки для нього. Вона його дуже сильно любила, завжди працювала на двох роботах, щоб забезпечити йому гідне життя.
Євген не виріс, як не дивно, егоїстом, закінчив університет, став добре заробляти, заборонив матері працювати, повністю став забезпечувати сім’ю сам, навіть кілька разів намагався відправити маму в санаторій, щоб відпочила, але вона не погодилася під приводом, що не залишить його одного. Адже йому потрібно і сніданок вчасно, і одяг випрати і попрасувати, як же він без неї.
Скільки він не намагався довести їй, що впорається сам, мама так і не поїхала нікуди.
Одружився Женя в 34 роки, тому що жодна з дівчат, з якими він зустрічався, йому не підходила, так говорила йому мама. Він не став їй перечити, щоб не засмучувати, так як відчував, що в боргу перед нею.
Коли він познайомив мене з нею, вона поставилася до цього спокійно так, як, мабуть, зрозуміла, що не може її син залишитися один, коли її не стане. Але я знала, що вона не схвалює вибір сина, міг би і краще знайти.
Жити стали разом, хоча у мене є своя квартира, але Женя ні за що не погодився переїхати з дому і цим образити маму. Але я не можу відчувати себе тут господинею.
Коли сказала чоловікові, що хочу зробити ремонт в нашій кімнаті і поміняти меблі, він сказав, що спочатку потрібно запитати у мами. А я вже і кутову тумбочку під телевізор замовила з потрібними параметрами, як раз дуже підходить в нашу невелику кімнату. Але тепер чекаю, чи дозволить свекруха.
Ставлення до мене з боку свекрухи, на перший погляд, нормальне, але вона ні за що не дозволяє чоловікові їсти те, що я приготувала, підкреслюючи, що він звик до того, що готує мама.
Я спочатку ображалася, але з часом змирилася і стала готувати тільки собі, так як свекруха одного разу сказала, коли я взяла пиріг, який вона спекла, що це тільки для Жені.
Чоловік розуміє, що це ненормально, постійно вибачається переді мною, просить потерпіти, може мама змінить своє ставлення до всього, але я переконана, що такого не станеться.
Що робити, не знаю, іноді хочеться все кинути і переїхати до себе, а чоловік нехай вирішує, з ким жити, з мамою або зі мною, але я його люблю і десь в душі розумію його.
