Один чоловік потрапив в аварію, а в лікарню його відвезли, в найближче село, це було далеко від міста. І він подзвонив колишній дружині.
З якою стосунки були жахливими: він судився з нею через дитину, не давав гроші спеціально, щоб змусити її піти на його умови, і взагалі – він її просто покинув.
Хотів стати вільним і з різними жінками зустрічатися. І прекрасно він жив у своєму котеджі, поки ось не потрапив в аварію. І виявилося, що дзвонити йому і нікому.
Батьки старі, вони нічим не допоможуть, тільки за серце схопляться. Друзі – а немає друзів. Так, приятелі й товариші по чарці, у всіх своє життя. Хоча всі гаряче йому радили поставити на місце колишню дружину і застосувати фінансові санкції.
Але навряд чи хтось поїде в далеке село.
Гаразд би в місті, а так – село. І дуже боляче. І дуже страшно. І діловим партнерам або дівчатам взагалі безглуздо дзвонити – вони скажуть:
“Тримайся! Будь сильним! Якнайшвидшого тобі одужання!”.
Це було так ясно, як і те, що ноги зламані. І так само боляче. Ну, він і подзвонив колишній дружині.
– Ніна, я в аварію потрапив. Я в якомусь селі знаходжусь. Я просто повідомляю, а то раптом мене не стане. Ти вибач, що потурбував. Олексійчику привіт передай!.
Ну, Ніна приїхала, звичайно. Не дуже швидко: він же у неї відібрав машину. На електричці, потім на автобусі – але приїхала.
Привезла там все, що треба, стала клопотати, щоб чоловіка перевезли в місто. Втомлена немолода тітка із зайвою вагою, зовсім не цікава, з сумками, в сумці навіщось бульйон і котлети.
А цей чоловік вже був без свідомості майже. І харчуватися не міг самостійно… Але він вижив. Довго відновлювався, і відновився – і тепер живе зі своєю Ніною.
Тому що вона його найкращий друг. Близька людина. Найближчий родич. Найближчий. До нього це дійшло тільки в лікарні – те, що є зв’язки сильніші від закоханості або навіть любов.
Це узи долі та життя. І треба подумати – кому ми зателефонуємо, якщо раптом щось трапиться. Хто приїде на автобусі з бульйоном. І буде клопотати та виносити, вибачте, судно.
Може бути, що – ніхто. Може бути, один чоловік. Може бути, два. Але це точно буде людина, яка нам справжній родич. Істинний. Рідня.
З усіма плюсами й мінусами. І ось цю рідню не можна ображати ні в якому разі, що б не сталося. І треба бути готовим поїхати й самому на автобусі, якщо що.
Або на електричці, з котлетами в сумці. І останніми грошима в кишені…
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
