Один тільки свекор крутить носом, і називає свого сина підкаблучником

Маю свій невеличкий бізнес. Ми з чоловіком займаємося виготовленням різних товарів для дітей. Звісно ж все виконується власноруч і мені дуже подобається те, чим ми займаємося. Я б хотіла розвивати цю справу і розширюватися.

Але є одне але. Батько чоловіка чомусь вороже налаштований проти того що ми робимо. У мене малесенький магазинчик в великому торговому центрі, від клієнтів немає відбою, але ціни я злегка занижую, для того щоб продавати більше.

Поки не наб’ю клієнтуру, хочу щоб ціна людям подобалася. Так от, ми робимо різні прикраси, дівчачі резиночки, букети з кульок, елементи декору на дитячі свята, також в’язані та плетені дитячі чепчики, шкарпетки, а ще різні поробки типу першого дитячого альбому чи щось на кшталт цього.

Також в моєму арсеналі є і тортики, хоча я печу їх рідко і коли комусь дуже треба, там погримушки всілякі, прищепки іменні для сосок. Робимо дітям свято одним словом.

Я відповідаю за створення товару, продаж, мені допомагає мама і свекруха, вони навчилися в’язати, плести і все робити своїми руками, сидять на пенсії і їм подобається такий підзаробіток.

Навіть мій тато іноді долучається до того щоб завести товар, чи підмінити мене в магазині, балон там з гелієм поміняти. Коротше родинний бізнес, хоч і невеличкий, та стабільний і прибутковий.

Один тільки свекор крутить носом, і називає свого сина підкаблучником. А все тому, що одного разу я не встигала доробити замовлення і попросила чоловіка допомогти.

Мені замовили на 8 березня 150 резинок для дитячого садочка, для дівчаток, потрібно було ще кілька годин часу і ще одні роботящі руки. Чоловік вирізав фетр і скручував резинки по схемі, я придумувала дизайн, складала все до купи, клеїла, підбирала кольори і матеріали.

Тут неочікувано в гості завітали батьки чоловіка, свекруха з задоволенням приєдналася, а от свекр сказав кілька ласкавих і пішов геть, тепер ображає чоловіка неприємними словами. Намовляє його, каже що це не робота.

От остання розмова відбулася, така: -Ти мій син, ти думаєш замість того щоб нормально працювати я дозволю тобі дівчачі бантики в’язати? На завод іди, чи СТО, а не резинки крути дівчаткам, підкаблучник, тьфу, соромно.

І чоловік, як я тату потрапив під цей вплив, тепер допомагати не хоче мені, а я сама не встигаю. Якщо ми перестанемо давати якісні товари вчасно все прогорить, у нас немає іншого заробітку як цей, тому прошу допомогти мені.

Як посприяти чи поговорити зі свекром, щоб він не намовляв чоловіка? Чи плюнути і тягнути все самій?