Саме жахливе побачення в моєму житті сталося, коли я вчилася на четвертому курсі меду. Нічого не віщувало біди, коли зі мною познайомився хлопець на вулиці.
Він запросив мене в кафе. Ми дуже довго сиділи в кафе і замовили вже по третій чашці кави, як мого хлопця прорвало. Мабуть, інші теми закінчилися, і він вирішив поділитися своїм баченням політичної ситуації в країні (тоді я жила в Києві).
Хлопець став ділитися своїми роздумами на тему того, що євреї захопили всю владу. Потім скотився в звичайний антисемітизм, звинувачуючи кожного єврея в тому, що тоді відбувалося в Україні.
Слухати це було нестерпно, і я сказала, що хочу піти додому. Він зголосився мене проводити, але я сказала, що не варто – доїду на таксі.
А потім його немов осинило і він запитав, яке у мене прізвище. Я відповіла: “Леви”. Так, я єврейка.
Після цього хлопець до мене більше не підходив. На цьому наше коротке спілкування перервалося.
Вже багато часу пройшло з того часу. Я вийшла заміж, переїхала до Білорусі. І випадково в соцмережі побачила хлопця з того самого побачення.
Вгадайте, яке колишнє прізвище у його нинішньої дружини? Ліфшиц! Людина, мабуть, не знайома з поняттям когнітивного дисонансу. Ахаха!
Я йшов двором, переходячи від одного магазину до іншого. Звичайний суботній ранок, нічого особливого просто…
Була ніч. Тамара вже майже засинала, коли задзвенів шнуровий телефон. Він не дзвонив уже майже…
Ганна складала черговий букет для весілля, коли зателефонував незнайомий номер. Дзвонила сусідка дядька Петра, виявляється,…
— Галино Іванівно, покладіть ключі на стіл. Зараз же! — Тетяна стояла у дверях спальні,…
- Купив подарунок іншій жінці? - Запитала Марія чоловіка. - Думав, не помічу, не дізнаюся...…
У той день, коли не стало моєї Олени, лікарі сказали мені: «У вас залишився син,…