– Поясни мені, любий чоловіче, що це означає!
Терпіння мені не позичати, але і воно коли-небудь добігає кінця. Не дарма урагани називають жіночими іменами!
Ігореві, при його ста вісімдесяти сантиметровому зрості, захотілося стати непомітним мишеням.
Я висмикнула з його спітнілих пальців телефон, активувала екран, у три торкання відкрила потрібне місце і тицьнула телефоном йому в обличчя.
– Це? – запитав він хриплуватим голосом.
– І не лише це! А ще ось і ось! – я перегортала сторінки на екрані, та підставляла йому під ніс.
– А це ти сама винна! – закричав він, відкидаючи мою руку так, що телефон вилетів з моєї долоні, та полетів під диван.
Перший рік після появи дитини пережити не просто. Багато справ, багато побоювань, і дуже мало часу, щоб у цьому розібратися. Спасибі залишається сказати за досвід та поради батьків.
– Теж мені проблема, відсторонився він! – посміхнулася мама. Татко твій, як ти з’явилася, тільки два тижні й витримав, а потім завербувався на північ на три роки!
Звичайно, співав він гарно, що грошей для доньки заробити потрібно, а я одразу зрозуміла, від криків та пелюшок втік!
– Так він же завжди був добрим, – розгубилася я.
– Ніхто й не каже, що він поганий! Просто для мужика дитячий крик, що виделкою по склу! А аромати пелюшок, тут навіть порівняння не підібрати.
– Так я Ігоря від усього цього і так оберігаю, але ж він на мене уваги не звертає!
– А в тебе на нього є час?
– Костік же не весь час плаче! Він ще той любитель поспати!
– Так? Була б ти такою, не мучилася б я свого часу, а чи повернеться твій тато з півночі!
– Краще скажи, що мені з Ігорем робити?
– Ні-чо-го! – по складам відповіла мама. Період це такий. Намагайся просто не загострювати.
Костік підросте, і повернеться все на круги свої. А онука, коли він такий «спун», можеш мені привозити! Влаштовуйте собі вихідні періодично!
Як я не намагалася, “вихідні без дитини” не завжди вдавалося присвятити чоловікові. Та й Ігор якось не дуже рвався.
– Можна я спокійно посиджу? Я на роботі втомився, як три собаки!
– А я Костіка мамі завезла, – грайливо промовила я.
– То я дивлюся, тихо в будинку!
– І ніхто не заважатиме і не відволікатиме!
– Ось і дай мені насолодитися спокоєм! – Ігор розвалився на дивані, увімкнув телевізор і дістав телефон. А якщо в тебе є бажання порадувати чоловіка, тоді залиш мене, заради Христа!
Звичайно, я ображалася, але якось проти волі виправдовувала чоловіка:
– На роботі втомився, період не минув, самопочуття неважливе…
Бували й гарні вечори, коли чоловік був ласкавий і ніжний. Але на загальному тлі губилися вони, як голка у копиці. Тому все більше я відчувала пригніченість, та самотність.
– Не знаю, що робити, – ділилася наболілим із подругою. Він крізь мене, як крізь скло дивиться. А якщо звертаюся до нього, тільки втретє відгукується.
– Може спеціально? – запитала Ольга. Чоловіки часто люблять доводити ігнором. Доведуть до сварки, послухають скандал, а потім починають пояснювати, де ти не маєш рації, і що в нього є повне право відпочити від нервування з хлопцями в барі.
– Так ми не скандалимо! Ми ж насправді не скандалимо! Взагалі! Навіть враження складається, що він вважає соромним зі мною стосунки з’ясовувати!
– Тобто йому байдуже? – здивувалася Ольга.
– І я про те! Не помічає мене на рівному місці. А коли я до нього достукаюся, то спокійно все зробить, і знову з телефоном укладається на диван.
– Попроси його зробити те, що він не любить! Виведи його на емоцію! Доведи до крику. А ось потім слухай, що він кричатиме. Чоловік, коли кричить, виляти не вміє. В люті, вони нічого, крім правди не виливають!
– А може, краще не нагнітати? Ну, не провокувати?
– Ідея хороша, якщо ви хочете тихо розійтися, розлучитися, і забути один про одного. Ти тут у нерозумінні плаваєш, а він там, може, нову сім’ю сколочує!
Ти зрозумій, життя твоє! І тобі треба знати, на якому світі ти перебуваєш! Нехай і поганий результат, але тобі про це треба заздалегідь знати, щоб хоч трохи підготуватися!
– Навіщо? Для того, що я ночами ридатиму в подушку?
– Ні! Як подати на аліменти? Розібратися, на кого оформлено квартиру. Що ділиться при розлученні, а що – ні. Подумати, як будувати життя, коли пасажир зіллється!
– Господи, я не думала, що все так складно!
– Просто, лише по телевізору буває! А це життя!
З цією розмовою я прийшла до мами.
– Подружка твоя розуміється на розлученнях! А чи потрібне тобі розлучення?
– Я не хочу жодних розлучень, але якщо іншого виходу не буде?
– Говорила я вже, тепер повторюю: поки Костіку хоча б три роки не буде, дай Ігореві спокій!
Потім у ньому батьківські почуття прокинутися, тебе любитиме за те, що ти йому подарувала сина. Нормально все буде!
Дві зовсім різні поради, поселили в моїх думках лише розгубленість. Влаштовувати скандал і дізнатися прямо зараз, що Ігор від мене йде, я не хотіла.
А терпіти його холодність і відстороненість, не було сил.
Зрозуміло, що у молодої матері справ мільйон, а менше й не буває. Так ще й із чоловіком треба було хоч щось вирішити. І зрештою я вирішила все залишити так, як воно є. Тобто, послухала поради матері.
Найпростіше – нічого не робити й не вирішувати. А як воно буде, так і буде! Навіщо зайві нерви витрачати? Тож прикрила я цю тему, і продовжила жити далі.
Я вирішила, та доля переінакшила.
– Ігорю, у тебе совість є? – запитала я, заглядаючи чоловіку через руку в екран телефону.
– А що таке? – спокійно поцікавився він.
– Ти ж жінок розглядаєш!
– І що? – не розумів Ігор мого обурення. Дивлюся просто!
– Ігорю!
– А що, і подивитися не можна? Просто картинки!
– Але на «просто картинках» оголені сторонні жінки!
– А мені можна лише знайомих розглядати?
– То ти їх ще й розглядаєш? У подробицях?
– Ти скажи конкретно, що тобі від мене треба в цей конкретний момент? – невдоволено спитав Ігор. – Ну, дивлюся я картинки. Нехай жінок. До цього машини роздивлявся, а до цього яхти! У чому проблема?
– Ігорю, добре з яхтами та машинами, але жінок!
– Так я їх так само розглядаю! Як гарне зображення! Твори мистецтва! Композиція, експозиція, вибір кольору, настрій! Мистецтво! Знаєш таке слово?
– Слово знаю, але мені неприємно!
– Добре, а коли я картину Рубенса розглядав, чи статуї Грецькі, тобі ж не було неприємно?
– Порівняв! То – шедеври, а це просто сором!
– А ось мине років триста, теж, можливо, буде світовою спадщиною! Я ж просто дивлюся! Естетично насолоджуюся! Не пишу, не знайомлюся, не спілкуюся! Так що, люба, досить чіплятися!
Я зрозуміла, що мене дуже грамотно надіслали лісосмугою, але протиставити нічого не могла.
Фактів листування, знайомства, та спілкування, у мене не було. А картинки взагалі можна будь-які розглядати!
І тільки через пару днів до мене дійшло, що мене більше схвилювало. Але цим я вирішила поділитись із подругою.
– Ох, і хитрий у тебе чоловік! За три рахунки тобі рота закрив, так ще й винною зробив! Ти не подумай, я не радію, просто кумедно, що такий хитрий мужик ще водиться у наших широтах!
– Ти, взагалі-то, про мого чоловіка говориш! – насупилась я.
– Не ликом шитий твій чоловік! А якщо він тебе під горіх розробив, то тепер нахабніти буде!
– У якому сенсі?
– А в прямому. Якщо в нього й були докази, що ганьблять його, то під трьома паролями! Але тепер паролі позлітали, як листя восени!
Тепер його телефон можна брати для дослідження, а там ухвалювати рішення за фактом виявлення!
– Ти нормально говорити можеш?
– Візьми телефон, та знайди все, що він приховує! Так зрозуміло? І ще! Ти провела підготовчу роботу для розлучення?
– Я подумала…
– Не найсильніша твоя сторона, – зрозуміла Ольга. Зроби це!
І знайшла я стільки всього, що у голові не вміщалося. Сотні, якщо не тисячі фотографій. І що характерно, під гриф – «мистецтво», там жодна не підпадала.
Видно було, що самостійно фотографуються. Як то кажуть: «Підвал-напівпідвал!»
Скипіти я не скипіла, навіть скандал не закотила. У голові сиділо мамине: перебіситься, нафліртується, і буде добрий чоловік!
Батько твій на півночі теж без пояса вірності відривався, як міг. Одна радість, ніхто з пеленою його шукати не приїхав!
Єдине, про що попросила я, щоб Ігор хоча б при мені не розглядав принади чужих баб. Так він став це робити крадькома.
А потім я знайшла заховане листування.
– Я винна в тому, що ти спочатку на лівих баб витріщаєшся, а потім їм скабрезності пишеш? А вони тобі відповідають теж з моєї вини?
– А ти їх бачила? Ти їм і в підметки не годишся! Вони красиві, стрункі, випещені! Ними милуватися можна, як витворами мистецтва. А на тебе без сліз і не глянеш!
– Знаєш, любий! Я така була і до весілля, і до малюка! І, між іншим, за пів року повернула собі втрачену фігуру!
А аматоркою макіяжу я ніколи не була! І ти мене саме таку полюбив! І саме таку за дружину взяв! А зараз тобі цих силіконових принад захотілося?
Любий, а що ти їм наплів, щоб вони тобі відповіли? Як будівельник третього розряду збирається цих моделей задовольняти?
Вони ж тільки на салон краси за раз витрачають стільки, скільки ти за два місяці заробляєш! Куди ти зі своїм свинячим писком, та в пшеничне тісто?
На обличчі Ігоря вирувала буря емоцій. Від роздратування з приниженням, до люті та ненависті.
– Значить так, – я дістала з шухляди столу папку з документами. Хочеш ти до цих твоїх із телефону, я тебе не тримаю!
Ось заява на розлучення, ось на поділ майна, ось на аліменти. А у квартирі залишаюся я з дитиною! Іпотека навпіл!
– Варю, та ти чого!
– Пішов геть! – я вказала на двері. Усі інші розмови лише через адвоката, чи в залі суду!
Не знаю, слушно я вчинила, чи ні? Але мені набридла його байдужість, та баби з телефону! Як ви вважаєте, потрібно нам розлучатися?
