– Ой, – каже – ти не уявляєш! Він такий турботливий, такий ласкавий! Букет троянд мені подарував – червоних. – Подруга, – відповідаю, ти не загравайся – у нього сім’я, у тебе теж.

Була у мене в Харкові подруга. Подруга, як подруга, не краще і не гірше за інших. Все, як у людей – заміж вийшла по коханнню народила дочку. В будь-якій сім’ї і сварки бувають, і проблеми життєві – ніхто від них не застрахований.

Вирішували вони з чоловіком проблеми, як могли. Чоловік їй попався роботящий, не пив, дочку любив, подругу теж. Так ось, з віком якось затужила Катюня (так ласкаво називав мою подругу її чоловік).

Чогось їй не вистачало – чи любові романтичної,  чи емоцій яскравих. Одним словом початку вона поглядала на сторону. А мужикам же тільки підморгніть – готових до великої і світлої любові багато.

Катя моя швидко знайшла собі залицяльника. Раз з ним зустрілася, другий …
– Ой, – каже – ти не уявляєш! Він такий турботливий, такий ласкавий! Букет троянд мені подарував – червоних.
– Подруга, – відповідаю, ти не загравайся – у нього сім’я, у тебе теж.

Твій Коля (її чоловік) обожнює тебе, пилинки з тебе здуває. Змін їй захотілося! Про дитину подумала? Одним словом, зовсім з котушок злетіла Катюня.

Справа дійшла до інтиму – все до того і йшло. Страсті-мордасті, кохання-зітхання і все таке, тривали десь місяців чотири.

Чоловік, звичайно ж, все дізнався. Я думала, що він взбрикне і піде від Каті. Не тут то було. Чоловік виявився мудрішим. Якось раз підстеріг її залицяльника, та й поговорив з ним по-чоловічому. Ну як, поговорив – пару ребер довелося ремонтувати в хірургічному відділенні.

Зате в Катиних очах чоловік “виріс”, постав зовсім в іншому вигляді – лицар без страху і докору. А головне, адже, ні разу в житті потім не згадав про зраду. І так буває в житті. Головне – сім’я збереглася.