Все хотів написати, але, як на зло, з’являлися справи, сімейне життя, дитина. Я цілком щаслива людина, але одне не дає мені спати спокійно. Це моя ревнощі. Ні, не подумайте, Оксана не дає мені ні найменшого приводу, але іноді я заводжуся через «нічого» !!!
Мені вічно здається, що поки мене немає вдома, до неї надзвонюють її шанувальники, фліртують з нею, звуть на побачення. І лише дитина утримує її поруч зі мною.
Можливо це все через мою колишню, яка зраджувала мені, а може через мою невпевненість в собі й в привабливості моєї дружини.
Не так давно я побачив у неї листування з її колишнім хлопцем, який навчався з нею в одному інституті. Зміст його змусило мене трястися від злості:
Він: Я все ніяк не можу повірити, що ти заміжня і вже стала мамою. Для мене ти все така ж юна, безтурботна, найкрасивіша !!! Я дотепер не можу тебе забути!
Вона: А даремно. Даремно ти пишеш таке заміжній жінці з дитиною. Совісті у тебе немає.
Він: Пробач! Просто ностальгія заграла.
Вона: Не пиши мені більше! – а далі вона засунула його в чорний список.
Але листування-то залишилося. Коли я прочитав, я не кажучи ні слова поїхав в гуртожиток до її колишнього вставив йому по перше число. Нас намагалися розняти, навіть його друг вліз, але в підсумку сам отримав, тому що я від злості не відав, що творив.
Додому прийшов я весь розмальований, з побитими кулаками. Оксана зустріла мене спокійно. Виявляється їй вже подзвонили й доповіли про все.
