Все хотів написати, але, як на зло, з’являлися справи, сімейне життя, дитина. Я цілком щаслива людина, але одне не дає мені спати спокійно. Це моя ревнощі. Ні, не подумайте, Оксана не дає мені ні найменшого приводу, але іноді я заводжуся через «нічого» !!!
Мені вічно здається, що поки мене немає вдома, до неї надзвонюють її шанувальники, фліртують з нею, звуть на побачення. І лише дитина утримує її поруч зі мною.
Можливо це все через мою колишню, яка зраджувала мені, а може через мою невпевненість в собі й в привабливості моєї дружини.
Не так давно я побачив у неї листування з її колишнім хлопцем, який навчався з нею в одному інституті. Зміст його змусило мене трястися від злості:
Він: Я все ніяк не можу повірити, що ти заміжня і вже стала мамою. Для мене ти все така ж юна, безтурботна, найкрасивіша !!! Я дотепер не можу тебе забути!
Вона: А даремно. Даремно ти пишеш таке заміжній жінці з дитиною. Совісті у тебе немає.
Він: Пробач! Просто ностальгія заграла.
Вона: Не пиши мені більше! – а далі вона засунула його в чорний список.
Але листування-то залишилося. Коли я прочитав, я не кажучи ні слова поїхав в гуртожиток до її колишнього вставив йому по перше число. Нас намагалися розняти, навіть його друг вліз, але в підсумку сам отримав, тому що я від злості не відав, що творив.
Додому прийшов я весь розмальований, з побитими кулаками. Оксана зустріла мене спокійно. Виявляється їй вже подзвонили й доповіли про все.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…