Сьогодні мене можна привітати з маленькою перемогою. У мене на тлі цієї події навіть самооцінка піднялася. Не думала, що я зможу. І взагалі я себе і свої здібності недооцінювала. Тепер по порядку.
Один мій знайомий днями розлучився з дівчиною, у мене з’явився хороший шанс, для того щоб “вкрасти” його серце. Справа в тому, що я рік за ним спостерігала в нашому інституті, в цьому лютому познайомилася з ним, і просто спілкувалася, в спілкуванні потихеньку розкриваючи себе.
В інституті він почав підходити, у мене горіли очі, я втерлася до нього в довіру, стали хорошими друзями. Ніяких натяків. Нічого особистого. Спілкувалася майже офіційно – так як знала, що є дівчина.
Але ще я знала, що це не назавжди, тим більше в наш час. А я дівчина, терпляча, чекати вмію. І він відчувається, що боїться щось починати зі мною, так як ще є відносини.
Раптом розлучиться з нею, а зі мною нічого не вийде в підсумку залишиться один. Чоловіки ж боязкі по натурі своїй, їм краще синиця в руках, навіщо ризикувати.
Поки він до мене придивлявся, я почала задивлятися на інших, він же до кінця квітня, став активно писати, сам підходить до мене в інституті – спізнюється на пари, чекає мене після пар, оцінює всі мої фотографії, при зустрічі у нього очі горять.
І сьогодні ось дізнаюся, що розлучився. Я не винна. Я просто чекала, лише трохи натякнувши, що є ось така прекрасна дівчина, як я. Якщо чесно, зараз дуже рада. Ніколи б не подумала, що зможу так акуратненько заманити хлопця.
Хоча він у мене такий вже третій. Свою тактику, можна сказати, вже розробила. Тільки в моїй тактиці рішення і вибір надається хлопцю. Але вони такі вічні наче пригальмовують. Без натяків, на всі порівняння і обмірковування їм потрібно 2-3 місяці – це ж, жах, як багато !!!
Ось загалом, зараз буде видно як все розрулиться. Хоча він трохи мене бентежить. Спілкувався в таємниці з однією дівчиною (зі мною), зустрічаючись в цей час з іншою. А чи не буде такого ж потім, не дай бог, в моєму випадку? Звичайно, всі ми думаємо, що при наших перевагах, не буде бажання задивлятися на інших. Але все ж…
І ще, зараз не зможу, напевно, ні з ким зустрічатися. Якщо заходить мова про літо, мій табір на 2,5 місяці багатьох засмучує. Наче я в армію йду, чесне слово. Та й мене не радує. Я влітку з хлопцем через табори розлучилася. А на час до табору мені вистачає навчання, ну і шанувальників, звичайно ж. Загалом видно буде, як далі все складеться. Поки я на позитиві !!
