Олександр на 17 років старший за мене, він друг начальника, почав за мною доглядати, про те, що він в шлюбі 20 років я знала, але не здогадувалася, що наш короткий роман може перерости у щось більше, у велике кохання

Скільки я перечитала історій на цьому сайті за довгий проміжок часу. Скільки питань було в моїй голові, але відповіді для себе я так і не знайшла. Це всього лише мої думки й моя історія. Не чекаю порад або підтримки, але кожен, звичайно ж, має право висловитися.

Не можу сказати, що життя мене попсувало або, що я натерпілася всякого, але у мене теж є певні моменти, які принесли мені життєвий досвід, нехай і невеликий.

Росла я в повній сім’ї, де мама мене дуже любила, та й тато теж, але який періодично пив і принижував. Напевно, з того часу, підсвідомо, я шукала чоловіка дорослого, який міг би мені дати те, що не дав мені батько в дитинстві.

Думаю, що саме тому, моїм першим коханням став чоловік, який був на 10 років старше, самостійний, турботливий, який любив. І я втекла з дому до людини, якого дуже любила, і який, як я думала, замінить мені все і всіх.

Але з часом він перетворився в такого ж тирана, яким був мій батько. В якийсь момент я зрозуміла, що моє життя зовсім не змінилося. Я виросла безхарактерною. Мене так само принижують, але тепер мені ще й зраджують, не зважають моєю думкою.

Але це була залежність, яка розтягнулася на 5 років. І якби він не перемикнувся на іншу жертву, то невідомо скільки б я ще перебувала під його тиском. Дуже сильно страждала, переживала розставання, дзвонила йому, принижувалася. Пройшов рік, і я зважилася переїхати в іншу країну на час. Попрацювати, відволіктися.

Саме тоді я зітхнула на повні груди, прокинулася, почала усвідомлювати, що все те, що було раніше – кошмар. Кошмар, до якого я ніколи не хочу повертатися. І дуже добре, що я все-таки змогла припинити ці хворі відносини. І я зажила спокійно, начебто навіть думаючи, що я щаслива.

Не буду розповідати про свою роботу на новому місці, але частина роботи пов’язана з обслуговуванням зустрічей мого начальника по роботі й просто з його друзями. Нічого особливого – десь щось прибрати або принести, накрити.

На роботі проводжу дуже багато часу, часом допізна, тому знаю багатьох його друзів і з деякими сама добре спілкуюся. Всякого там побачила, в основному всі дуже добре до мене ставляться, є ті, які відверто підкочують, але ніхто мене ніколи не чіпав.

Всі одружені, успішні люди, з хорошою сім’єю. Зустрівся мені один чоловік, який старший за мене на 17 років. На свій вік не виглядає, дуже приємний чоловік, з хорошими манерами, душа компанії. Скажу відразу, що спочатку знала, що він одружений. Він і не приховував.

Він, як і інші, виявляв до мене зайву увагу, але, як і з іншими я не хотіла з ним зв’язуватися. Але каюсь, так, через пів року я все-таки почала з ним спілкуватися, просто проводити час поза роботою. Напевно, в якийсь момент мені стало дуже самотньо, тому я допустила всю цю ситуацію, але наближеним його не підпускала.

Я не зовсім дурна, тому розуміла, що він хоче, та й сам він цього не приховував. Не буду вдаватися в подробиці, думаю, що і так все ясно. Закрутилося і закрутилося. Якщо спочатку це була мета переспати з молодою дівчиною, то далі все переросло в почуття, з якими важко боротися.

Мені дуже не хочеться виправдовуватися, що я дійсно бачу його щирі почуття, що відчуваю його тепло і турботу. Напевно, вперше в житті, я відчула те, що хотіла, чого мені не вистачало. Не передати словами, скільки для мене він зробив і продовжує робити.

Але з родини він не піде. Та і я цього не хочу. Не можу уявити, що через мене зруйнується сім’я, яка проіснувала майже 20 років. Мені їхати через рік, тому кінець історії цілком передбачуваний. Говорити на цю тему нам не хочеться, хоча і підійматися вона неодноразово. Але це на краще, нехай я поїду, інакше ці безперспективні відносини розтягнуться на роки.

Ясна річ, що одруженого чоловіка це зручно, але я все-таки витрачаю свій час на те, що не має продовження. Мені дуже соромно, що я вплуталася в такі відносини. Так, він мені дуже дорогий, і я впевнена, що і я йому не байдужа, але вся ця ситуація суперечить моїм принципам, а від цього дуже погано на душі.

Я не чекаю, порад, що мені робити в цій ситуації. Всі прекрасно розуміють. Але весь цей час я вдаюся в питання – чому ж чоловіки зраджують? Навіть  ідеальним дружинам.

Всі чоловіки мого оточення зраджують. Всі. Реально всі. Так чи інакше. Хоча є пару чоловік, з приводу яких я сумніваюся, бо фактів зрад не знаю.

Але для всіх тут дружини й діти – святе. Я дотепер думала, що, якщо ти любиш людину, то ти не будеш зраджувати. Але зараз мій світогляд руйнується.

Щоб не керувало людиною, яка зраджує. Нехай це навіть будуть обґрунтовані причини. Але я точно знаю, що буде відчувати той чоловік, якому зрадять, тому всі ці обґрунтовані причини для мене – порожній звук.