Прочитала тему “колишніх коханок одружених чоловіків” і по іншому подивилася на своє життя. Коли я познайомилася зі своїм другим чоловіком мені було 23 роки. Ми з ним разом працювали. На той момент я була заміжня. Хоча наш шлюб з першим моїм чоловіком абсолютно нічого не змінили в моїй поведінці. Як була егоїстичним дитиною, так і залишилася.
Брала від життя все, чого хотілося. Та ще від чоловіка вимагала багато чого і ображалася на нього. Не бажала нічого міняти в собі. Тепер я це бачу … Зустріла свого нинішнього чоловіка.
Мені була приємна його увага. Я бачила, що я для нього королева. Захоплення в його очах і в очах його знайомих тішило мою гординю ще більше. Ми стали близькі.
Я зрозуміла, що не хочу більше брехати і вигадувати щось. Просто розлучилася. Як же мені було себе шкода! Але ж жалості я не заслуговувала.
Були лише виправдання себе коханої. Що мовляв я закохалася, що мене відвели з сім’ї. Але бумеранг дійсно є.
І ось через 13 років прилетіла “відповідочка”. Я така вся ідеальна, розумна і красива перетворилася для коханого в товстуху, зачуханку ..
А я навіть цього і не помічала. Адже я ідеал! В результаті чоловік мені відплатив за мою гординю зрадою в цілий рік. Я отримала те, що заподіяла колись іншій людині.
Можна звичайно і далі плакати жаліти себе. Звинувачувати весь білий світ. Але це нічого не змінить. На чужому нещасті щастя не побудуєш. І ось тепер я розумію, що відчував тоді обдурений чоловік. Яка біль у нього була.
Не знаю, чи навчився він жити з цим і довіряти людям. Адже його зрадила найближча людина. І безумовно кожен сам у відповіді за свої вчинки. Я перестала себе жаліти і виправдовувати. Вчуся слухати і головне чути людей. Заново вчуся довіряти.
