Якось повертаюся я з медучилища додому, піднімаюся по сходах і бачу – стоїть моя сусідка Олена з скляними очима.
Питаю, що сталося – мовчання. Раптом вона падає на підлогу. Мацаю пульс – ледве-ледве.
Заскочила в її квартиру – там батьки дивляться телевізор і не в курсі, що з дочкою. Перенесли Олену на диван, вона вся синя, дихання через раз.
Поки я її до тями приводила, мати викликала швидку, а батько випадково знайшов записку. З неї випливало, що дівчина вирішила звести рахунки з життям, так як посварилася зі своїм хлопцем.
У лікарні відкачали дівчину і десь через два тижні виписали її. Тиха стала, як мишка.
З інституту відразу додому – займатися або по господарству мамі допомагати. А раніше тільки те й робила, що гуляла по клубам.
Якось зустрілися ми з нею на вулиці, вона мені і каже:
– Я коли отруїлася, виявилася в такому дивному місці, там все про всіх все знають – хто що робив, робить і буде робити. Дуже страшне місце, більше не хочу туди.
Я, як медик, розуміла, що вона була в повній відключці, але мені було цікаво послухати про її історію. Тому я задала питання:
– Та ну! Може ти і про мене все знаєш?
А Оленка мені відповідає, причому таким монотонним голосом, наче читає:
– Так знаю! Ти 3 травня 2008 року зустрінеш хлопця на ім’я Руслан, ви одружитеся, у вас народиться дочка. Після цього Руслан вас кине, і ти вийдеш заміж за свого викладача Олега Петровича. Далі розповідати?
Мені стало так гидко від цього пророцтва, що я послала її і пішла своєю дорогою, давши обітницю більше з цією дурною не розмовляти.
На щастя, незабаром сім’я Олени переїхала, і ми більше не зустрічалися.
Але ось потім почалися дива. У зазначену дату я дійсно познайомилася з Русланом, закохалася, завагітніла, ми одружилися, і не встигли отямитися, як у нас народилася Оленка.
Чоловік загуляв, перестав додому приходити, і я так розізлилася, що сама подала на розлучення.
А коли після декрету відновлювалася в училище, зустріла Олега, який почав за мною доглядати. Одружилися ми місяць тому.
Такі справи.
Виходить правда, що наші долі все розписано десь ТАМ. І є місце – сховище інформації, куди, мабуть, Оленка і потрапила, перебуваючи між життям і смертю.
