Якось повертаюся я з медучилища додому, піднімаюся по сходах і бачу – стоїть моя сусідка Олена з скляними очима.
Питаю, що сталося – мовчання. Раптом вона падає на підлогу. Мацаю пульс – ледве-ледве.
Заскочила в її квартиру – там батьки дивляться телевізор і не в курсі, що з дочкою. Перенесли Олену на диван, вона вся синя, дихання через раз.
Поки я її до тями приводила, мати викликала швидку, а батько випадково знайшов записку. З неї випливало, що дівчина вирішила звести рахунки з життям, так як посварилася зі своїм хлопцем.
У лікарні відкачали дівчину і десь через два тижні виписали її. Тиха стала, як мишка.
З інституту відразу додому – займатися або по господарству мамі допомагати. А раніше тільки те й робила, що гуляла по клубам.
Якось зустрілися ми з нею на вулиці, вона мені і каже:
– Я коли отруїлася, виявилася в такому дивному місці, там все про всіх все знають – хто що робив, робить і буде робити. Дуже страшне місце, більше не хочу туди.
Я, як медик, розуміла, що вона була в повній відключці, але мені було цікаво послухати про її історію. Тому я задала питання:
– Та ну! Може ти і про мене все знаєш?
А Оленка мені відповідає, причому таким монотонним голосом, наче читає:
– Так знаю! Ти 3 травня 2008 року зустрінеш хлопця на ім’я Руслан, ви одружитеся, у вас народиться дочка. Після цього Руслан вас кине, і ти вийдеш заміж за свого викладача Олега Петровича. Далі розповідати?
Мені стало так гидко від цього пророцтва, що я послала її і пішла своєю дорогою, давши обітницю більше з цією дурною не розмовляти.
На щастя, незабаром сім’я Олени переїхала, і ми більше не зустрічалися.
Але ось потім почалися дива. У зазначену дату я дійсно познайомилася з Русланом, закохалася, завагітніла, ми одружилися, і не встигли отямитися, як у нас народилася Оленка.
Чоловік загуляв, перестав додому приходити, і я так розізлилася, що сама подала на розлучення.
А коли після декрету відновлювалася в училище, зустріла Олега, який почав за мною доглядати. Одружилися ми місяць тому.
Такі справи.
Виходить правда, що наші долі все розписано десь ТАМ. І є місце – сховище інформації, куди, мабуть, Оленка і потрапила, перебуваючи між життям і смертю.
- Таїсіє, ти б валеріанки випила, перш ніж на свою дачу заходити! - Це ще…
Запах шашлику висів над ділянкою густою, ароматною завісою. Вишневе вугілля шипіло, гублячи малинові іскри. Ангеліна,…
- Тепер ми з тобою житимемо по сусідству! – радісно повідомила Інесі старша сестра. -…
Людмила овдовіла рано. У тридцять п'ять років вона ховала чоловіка. Синові Васі тоді шість було,…
Валентина Сергіївна сиділа на жорсткій вокзальній лаві вже другу годину. Валіза, перев'язана старим шнуром для…
Юля сиділа на кухні та з задоволенням пила чай, що охолонув. Молодший, Мишко, якому було…