Ольга Іванівна і сама розуміє, що так не можна, так не правильно, але нічого вдіяти із собою не може. Її рідні онуки для неї чужі, а винна в цьому невістка

У моєї мами є хороша подруга. Дізнавшись її історію, багато хто її засудить і не зрозуміє. Я цю історію знаю зі слів моєї мами.

Вирішила нею поділитись з вами. Цю подругу звуть Ольга Іванівна, у неї два сини. Вони одружені, та мають свою житлоплощу.

В старшого двоє дітлахів, теж обидва хлопчики. Але Ольга Іванівна до них байдужа. А виною цьому невістка. Все почалося з того, що вони з невісткою з перших днів не поладили.

Ольга Іванівна з чоловіком живуть у трикімнатній квартирі, а син із невістки в однокімнатній. І ще до весілля невістка заводила розмову про розмін цієї трикімнатної квартири на одну однокімнатну, в якій мали жити Ольга Іванівна з чоловіком, а інша двокімнатна, в якій житимуть вони.

Ольга Іванівна вже тоді сказала, що такого не буде. Ось зіграли весілля. Все було гаразд. Ольга Іванівна із чоловіком допомогли синові матеріально, і той купив однокімнатну квартиру.

У них невдовзі з’явилася перша дитина. Все почалося, коли невістка була в положенні другим. Ця недолуга вирішила знову завести розмову про квартиру, запропонувавши розмін.

Щоб Ольга Іванівна з чоловіком жили в їхній однокімнатній квартирі, а вона з дітьми у трикімнатній. А вона дівчина не дурна, виявилася!

Ну, мамина подруга одразу це зрозуміла, та відмовилися, сказавши, що такого ніколи не буде, і щоб вона закотила губу.

Тоді ця невісточка придумала їх шантажувати. Якщо каже, ви по хорошому не хочете, тоді й своїх онуків не побачите. Я до вас навіть носа не покажу.

І вона щиро думала, що налякала їх? Як вона помилялася! Після появи другої дитини, стало все ще цікавіше.

Помиритися, вони, звичайно, не помирилися, а ось дітей своїх невістка готова була назовсім залишити у свекрухи жити.

Якби Ольга Іванівна дала невелику слабину, то діти не вилазили б від них. А мамина подруга вже у віці, та звикла до тиші, тож сильно втомлюється від онуків, які зовсім не виховані.

Вони скрізь лізуть, галасують, постійно, щось ділять, лаються, штурхають один одного, загалом, виховання відсутнє абсолютно. Невістка з ними не впорається.

І вони встановили правила, що діти приїжджають до них у гості, лише на великі свята. При всьому цьому, і мати невістки не біжить до неї на допомогу.

Мама поцікавилася у своєї подруги:
– Чому ти не любиш своїх онуків, у тебе ж у самої діти?

– Так, в мене діти, й за них я будь-якому ковтку порву. При цьому ніколи не любила чужих дітей, вони мене дратували.

Мабуть, і своїх онуків Ольга Іванівна вважає за чужих дітей, раз не відчуває до них нічого, крім звичайної поваги.

Ольга Іванівна і сама розуміє, що так не можна, так не правильно, але нічого вдіяти із собою не може. Її рідні онуки для неї чужі, а винна в цьому невістка.

Тому, що спочатку повелася неправильно. Якщо чесно, то я навіть не знаю, можливо, що й сама б так вчинила. Хоча діти не винні, що в них мати корислива, вони не повинні відповідати за вчинки своїх батьків.

А з іншого боку, якби Ольга Іванівна дозволила їм частіше бути в неї в гостях, невістка б не проґавила такої можливості, і вони постійно були б у бабусі, а це теж не правильно. Як вважаєте?