4 роки у френдзоні…
Ці рядки є фінальним акордом. Після цього – все, починаю нове життя з чистого аркуша. Обірву всі зв’язки з нею, та й з деякими загальними друзями.
Познайомився з Олею в одинадцятому класі. Оля з батьками перебралася до Києва. Ні друзів, ні знайомих. У класі я першим з нею познайомився просто випадково.
Сидів на задній парті один. Інших місць не було – вона сіла поруч. Так і почалося наше спілкування.
Перший тиждень ділився з нею деякими підручниками, допомагав з хімією і англійською мовою, коли у неї не виходило. Але далі справа не просувалася. Всякий раз, коли я кликав її в кінотеатр або в парк погуляти, то вона була дуже зайнята.
Говорила “сходимо трохи пізніше”. Тільки це “пізніше” ніколи не було між ними. Одна чверть змінювала іншу, потім іспити, випускний, вступ до вузу.
На якийсь час я втратив з нею зв’язок. Але вона сама знайшла мене на фейсбуці і додала в друзі.
За цей час вона встигла змінити номер мобільного, тому спроби додзвонитися ні до чого не приводили – “номер не обслуговується …”. Знову обмінялися телефонами.
Я на якийсь момент подумав, що ось той самий момент. Почав знову намагатися до неї позалицятися. Пару раз сходили в кіно, але не більше.
Нещодавно стала просити мене виручити з поїздками за місто. Її бабуся живе за 80 км від міста. Якось вранці зателефонувала і попросила допомогти відвезти її.
Довелося кинути всі справи, заправити машину і гнати за місто, щоб Оля відвезла бабусі ліки. Справа благородна, та тільки не дуже вдячна.
Поки вона була у бабусі, я сидів в автомобілі майже 2 години. Уже став дрімати, як у вікно постукала Оля. Ми поїхали назад до міста. Оля почала пояснювати, що їй не дуже зручно мене відволікати, а до бабусі мене не привести – інакше б бабуся подумала, що я наречений.
Тоді я в лоб запитав у Олі про те, хто ж я для неї. Вона відповіла, що найкращий друг. Ну, звичайно, найкращий. Який бовдур ще буде витрачати свій день, щоб працювати безкоштовним таксистом?
З тих пір я зрозумів, що пора ставити на нашому спілкуванні точку. Перестав їй дзвонити і писати. Так через тиждень вона сама зателефонувала і запитала, за що я на неї образився.
Я сказав правду, що більше не можу так, що насправді люблю її. Вона нічого не відповіла. А на наступний день знову стала вести себе, наче нічого й не сталося, в фб знову почала кидати смішні статуси і мемчікі. Після нетривалого спілкування з’ясувалося, що до мене вона не “відчуває таких же сильних почуттів”, але не хоче втрачати як друга.
А я вже просто не можу. Моє серце розривається. Видалив її контакти, попросив більше не писати. Постараюся знайти адекватну дівчину. Сподіваюся, що ще полюблю кого-небудь так само сильно, як Олю.
