Офіційно наше розлучення сталося через зраду чоловіка. Якщо неофіційно, то останні кілька років я відчувала до Микити лише одне почуття — байдужість!
Я готувала, прибирала, зустрічала його з роботи, якщо раніше за нього поверталася. Лікувала, дбала, робила подарунки та готувала сюрпризи. Виконання подружнього обов’язку було, і не раз на місяць.
Але кохання давно пішло, а побудувати щось більш ґрунтовне, у нас не вийшло. Шлюб обтяжував, і не обтяжував одночасно!
Тішило, що він був відносно надійним партнером, що у нас був давно налагоджений побут, добробут, що зростав, що син росте в повній родині, наші з Микитою родини здружилися.
Але водночас, я розуміла, що якщо Микита піде, то я не проллю ні сльозинки.
З’явилася в чоловіка інша жінка. Він кілька разів бавився з нею, зрозумів, що там йому краще. Прийшов до мене і сказав, що наш шлюб вичерпав себе. Треба розлучатися!
– Однокімнатна мені, двокімнатна тобі, будеш із сином жити. Нива мені, іномарка тобі. Аліменти будуть нормальні, чесні. Не ховатимуся за сірою зарплатою, — запропонував мені Микита.
Розлучилися. Майно поділили. На аліменти подавати не стала. З колишньою свекрухою стосунки залишилися нормальними.
Син усе зрозумів. Як жили з Микитою цивілізовано, так і розлучилися без скандалів, інтриг та розслідувань.
Через певні події, доходи Микити просіли. Останні кілька років більш як п’ятдесят тисяч на місяць він не приносив.
У мене майже стільки виходить. Упродовж чотирьох місяців після офіційного розлучення я чотири рази отримала по дванадцять з половиною тисяч гривень на сина.
До розлучення, але коли ми вже розійшлися, він також гроші переказував.
Пішов п’ятий місяць. День зарплати Микити. Отримую шість тисяч із позначкою, що це аліменти. Знаю, що Микита не хворів, із роботи його не звільнили.
Подзвонила та охрініла! Микита передав телефон своїй новій жінці, і вже вона почала мені пояснювати:
– Ми чекаємо на дитину! Нам потрібні гроші! Ти забрала більшу частину майна! Ти багато заробляєш!
– Зарплата мого нареченого — двадцять тисяч гривень на місяць, ти отримала навіть більше, ніж тобі належить. Ферштейн?
– Дай Микиту! Обговорювати питання, пов’язані із сином та аліментами, я буду тільки з ним!
– Не дам! Ми все сказали, – відповіла жінка і кинула слухавку.
Не чекала. Не знала, що робити. До суду йти? Мамі дзвонити? Колишній свекрусі? Не розуміла, як колишній чоловік взагалі дозволив таку ситуацію. У мене в голові це не вкладалося!
Ми були одружені п’ятнадцять років. Думала, знаю його з усіх боків. Зачепило те, що його нова жінка почала рахувати мої гроші!
Моя зарплата не має жодного відношення до розміру аліментів. Навіть, якби це були мільйони, батько все одно зобов’язаний виплачувати гроші на утримання дитини!
Для початку вирішила поговорити із сином. Йому тринадцять років. Хлопець немаленький, давно все розуміє.
Витрат багато: обіди в школі, одяг, взуття, він швидко росте, їсть чималенько, дві секції, теж грошей коштують.
А ще треба видавати кишенькові гроші, водити його по різних розважалках. Зв’язок, інтернет, побутові дрібниці. Шість тисяч – смішна сума!
Посадила сина навпроти, пояснила нову політику партії: батько язика в дупу засунув, при зарплаті п’ятдесят тисяч, вирішив платити по шість на місяць.
Пояснила, що таке ці шість тисяч – дві секції, за місяць сплатити. Зізналася, що не знаю, що робити.
– Зараз, мамо, я дещо вигадав, — сказав син і дістав телефон.
Хвилин п’ять він щось рахував та виписував. Пробурмотів, що все перевіряє ще раз і вирішить, що робитиме.
– Чекаю, — усміхнулася я заінтригована.
– Все! Я все порахував. Тобі не скажу, ти не схвалиш. Батькові подзвоню. Не хвилюйся, мамо!
Син пішов до себе у кімнату. Я залишилася гадати, що він придумав. Довго у невідомості не мучилася. Мені зателефонувала колишня свекруха!
– Онук серйозно? Це якийсь шантаж! Не знаю, яка муха Микиту вкусила, але я не танцюватиму під дудку онука. Ти, напевно, в курсі, так? Твоя ідея?
– Не в курсі. Знаю, що сидів і щось рахував.
– І нарахував! Повідомив, що раз тато обманює з аліментами, то йому, мені та решті родичів, онук буде рідним два тижні на місяць.
– Пропорційно до сплачених аліментів! Слова які розумні знає! Два тижні він мені онук, а решту днів хто?
– Сказав, не спілкуватиметься, не відповідатиме на телефон і якщо побачить, то вдасться, що не бачив.
– А за дванадцять з половиною тисяч аліментів, онук готовий бути мені онуком, і Микиті сином, цілий місяць! Ти навчила?
– Ні. Мені б таке на думку не спало, — відповіла я і передала свекрусі зміст мого дзвінка Микиті, та діалогу з його жінкою.
– Поговорю з ним, — пообіцяла колишня свекруха.
Потім подзвонив Микита. Там все було набагато гірше! Якщо прибрати обурення колишнього, то син сказав батькові, що цього місяця батька у нього більше немає.
Тому що на календарі шістнадцяте число, а аліментів у розмірі шість тисяч на місяць вистачає лише на п’ятнадцять днів батьківства на місяць.
Син назвав батька чужим дядьком і попрощався до першого числа наступного місяця, порадивши не гаяти часу на спроби зателефонувати, або написати повідомлення.
– Син так вирішив! Він має право на це! Ти платиш аліменти не мені, це не на мене гроші, а на нього. Ти вирішив заощаджувати!
– Син все знає. Його важко переконати. Розбирайся сам! Я йому ні слова на твій захист не скажу, — сказала Микиті й, наслідувала приклад його жінки — кинула слухавку.
Сина покликала чай пити. Запитала, що це було.
– Все! Якщо тато платитиме аліменти по шість тисяч на місяць, то я його син лише на пів місяця. Решту днів – він мені ніхто! І бабуся мені ніким буде. Тато пакостить, я реагую, — пояснив син!
Ефект був! Спочатку думала, що колишня свекруха постаралася, а потім дізналася, що це у Микити совість прокинулася.
Того ж вечора отримала ще шість з половиною тисяч гривень. Але інформацію, що Микита ненадійний, на вус намотала.
Уклали угоду про сплату аліментів у твердій сумі – дванадцять з половиною тисяч гривень на місяць. Так надійніше!
У обіцянки Микити я більше не вірю. Чомусь відчуваю почуття розчарування в
колишньому чоловікові. Не думала, що він такий!
– Молодець онук, а ти готуйся: змія розрішиться, голову підніме, вимагатиме зменшення аліментів, — попередила мене колишня свекруха.
Чекаємо на змагання змії з совістю Микити! Мені здається, це буде епічно! Як вважаєте? А син у мене молодець! Я б до такого не додумалася! Красунчик! Не знаходите?
