Свекруха дивується, за що на неї рідний син образився. Адже дорослі діти повинні допомагати своїм батькам. Повинні звичайно, але не коли їм нахабно брешуть.
А свекруха саме цим займалася. Постійно плакалася на нестачу грошей, а в самої, виявляється, є друга квартира, яку вона спокійнісінько здає та отримує з того гроші.
Ми з чоловіком п’ять років тому побралися. Свого житла немає, тому збираємо на іпотеку. Відкладаємо кожну копійчину, хоча робити це винаймаючи квартиру дуже складно.
На додаток до всього, до останнього часу ми оплачували комунальні послуги за двокімнатну квартиру свекрухи, саме через те, що вона постійно скаржилася, як це дорого, і як їй, пенсіонерці, це важко дається.
Мої батьки живуть в іншій області, тож жити з ними не варіант. А зі свекрухою ми спробували жити, але нічим добрим це не закінчилося.
Мене не влаштовувало, що варто мені зайти у ванну, як вона починала туди стукати та кричати, щоб я воду просто так не лила, у неї лічильники.
– Намочилася – вимкнула воду, нема чого її лити, поки намилюєшся. І не хлюпайся там по пів години, не гуска ж, – вичитувала вона мене щоразу.
– Ось тобі навіщо світло у кімнаті? Вимикай давай, все одно в телефоні сидиш, а це й у темряві можна зробити! Аби тільки електрику мотати! Взагалі економити не вмієш.
Мені така пильна увага свекрухи не подобалася. Тим більше я не розуміла, чому вона так переживає за воду та електрику, якщо комунальні все одно оплачуємо ми з чоловіком.
Її постійні обурення і крики, що ми зовсім не вміємо економити та так на квартиру ніколи не накопичимо, мене напружували. А коли вона прийшла і почала вимагати, щоб свої телефони ми заряджали на роботі з метою економії, я мовчати вже не стала.
Коли ми переїжджали на орендовану квартиру, свекруха невдоволено бубоніла, що це марнотратство, а потім почала зітхати, що тепер їй майже всю пенсію доведеться віддавати за комунальні.
Чоловік тоді сказав, що комунальні ми їй продовжимо сплачувати. Я сперечатися не стала, свекруха на пенсії, мій чоловік у неї єдина дитина, хто ще допомагатиме, якщо не вона.
Оскільки квартира у свекрухи двокімнатна, там виходили немаленькі рахунки, особливо взимку, коли вмикалося опалення. А судячи з води та світла, сама свекруха на цьому не заощаджувала. Але я мовчала.
Нам важлива була кожна копієчка, щоб накопичити на перший внесок, а оренда окремого житла та оплата комуналки свекрухи від’їдала пристойну частину бюджету.
А нещодавно чоловік дізнався, що виявляється, його мама є з деяких пір власницею ще однієї квартири. Не стало якоїсь бездітної родички, чию квартиру свекруха й успадкувала.
Там теж двокімнатна, і мама чоловіка цю квартиру успішно здає, отримуючи нормальну надбавку до пенсії. А рідний син про квартиру дізнався зовсім випадково від якихось інших родичів, сама мати сказати сину не вважала за потрібне.
Тобто, ми викручуємося як можемо, щоб винаймати квартиру, накопичувати на іпотеку і платити комуналку свекрухи, що вічно скаржиться на безгрошів’я, а у неї фінансове становище набагато краще нашого.
Звичайно, більше ніяких дотацій з нашого боку не йде, що дуже обурило свекруху.
– Яка різниця, який в мене дохід? Дорослі діти мають дбати про батьків, допомагати їм. От син і допомагав. І взагалі я не зрозуміло, чого це ти обурюєшся, адже після мене тобі все залишиться!
Ми не хочемо чекати, коли нам все дістанеться, ми продовжуємо збирати на свою квартиру. Коли відвалилася необхідність оплачувати комуналку у квартирі свекрухи, збирати стало веселіше.
Хоча свекруха й обурювалася, і вимагала, щоб син продовжував їй допомагати, але отримала досить різку відмову. Я чоловіка підтримую, його мама вчинила максимально негарно, щоб вона там собі не думала.
