Підклад на смерть страшна річ, але якщо він ще й оплачений жертвою – це прямо подвійний удар. Такий подклад на смерть одного разу сама купила собі моя племінниця. Передаю всю історію все з її слів.
Минула весна почалася для мене як не можна краще. По-перше, у мене після довгого застою в особистому житті нарешті почалися нові відносини.
По-друге, я влаштувалася на нову роботу і, по-третє, збиралася зняти собі окрему квартиру.
Настрій був чудовий, і мені захотілося якось оновити свій гардероб. В одному магазині побачила приголомшливу куртку з червоної шкіри.
Зшита вона була ідеально по моїй фігурі, і я не пошкодувала грошей і купила її. Того ж вечора вирушила в обновці на побачення. Вечір обіцяв бути приємним, але по дорозі в кафе раптом заболіла голова, навалилася сонливість, ноги стали ватяними. Побачення було зім’ято і я незабаром поїхала на таксі додому.
На наступний день нездужання посилилося. Викликала додому лікаря. Застуда, вірус, отруєння? Начебто не схоже.
Лікар призначила через 3 дні здати купу аналізів. Але до цього часу стан мій тільки погіршився, і в результаті я опинилася в стаціонарі. Лікарі губилися в здогадах, родичі були налякані, а кавалер мій просто зник.
Пролежала в лікарні більше місяця, поліпшення не було, і виписали мене з діагнозом розсіяний склероз.
Про псування і прокляття.
Працювати я вже не могла, була вдома, ставши безпорадною людиною, і це в неповні 30 років! У всьому, що трапилося мене підтримували дві подруги.
З одною ми дружили ще з дитячого садка, а з іншою, Оленою, познайомилися рік тому на заняттях йогою. Ось вона-то і привела до нас додому незнайому жінку середніх років.
Лежачи в напівдрімоті, я немов прокинулася, коли вона торкнулася моєї голови.
– Це Валентина Петрівна, цілителька, вона допоможе, – сказала Олена, поправляючи мені подушку.
А цілителька, оглянувши мене, щось сказала моїй мамі. Після чого мама вийшла з кімнати й повернулася, несучи в руках флакон духів і косметику, які я купила весною. Потім вона принесла мої туфлі, чоботи, дещо з одягу, в тому числі куртку, в якій я ходила на те нещасливе побачення.
Валентина Петрівна запалила тонку свічку і водила нею над моїми речами. Раптово вона сказала:
– Ось! – і свічку взяла куртку в руки.
Попросивши ножиці, вона розпорола подклад куртки. І витягла щось з-під внутрішньої нагрудної кишеньки, мені здалося, що це був клаптик тканини.
– Ось що губить вашу дочку. Називається це підклад на смерть, і його потрібно спалити. Разом з курткою, – сказала цілителька.
Виявилося, що на куртку була зроблено смертельне псування – підклад на смерть називається. На клаптику, вшитий в подклад якраз над серцем, було написано: «Хто цю річ купив, той смерть собі оплатив!». Причому купила я її в магазині.
Видно, продавець хотіла скинути з себе важку хворобу і без докорів сумління зробила це, вдавшись до чорної магії.
Але дякую подрузі, що привела до нас цю цілительку. Валентині Петрівні буду вдячна все своє життя за моє друге народження. Тепер у мене все дуже добре, боюся навіть наврочити.
