Я працюю на будівництві (не цеглу кладу, звичайно, але термінологію та особливості спілкування з виконробами вивчити довелося). Давно хочу розповісти про наболіле. Нехай моя сповідь і здається дрібною проблемою, але все ж таки виговоритися хочеться.
Позавчора замовила контейнер на чергове будівництво, начебто все нормально. Увечері о пів на восьму дзвінок, натискаю кнопочку «Відповісти», а там: абонент дзвонить Вам по опції «дзвінок коштом друга». Думала, дивно, може, старший син із чужого номера дзвонить, гроші скінчилися чи ще щось. Відповідаю, а там… контейнер міняти приперлися! Водій українською мовою не в зуб ногою, що досить поширене явище, він емігрант. Я через пень-колоду пояснила що і як, доступно все пояснила, повільно.
Спускаюся до охорони і через відеоспостереження за територією спостерігаю за новим ідіотом, що приїхав. Я розумію, жінки іноді право-ліво плутають, але тут випадок явно занедбаний. Водій заїхав на територію сусіднього об’єкту і не може розвернутися, щоб виїхати назад. Як можна переплутати маленькі недобудовані таунхауси та восьмиповерхівки, я не знаю.
Знову дзвонить цей водій і знову «дзвінок коштом друга». Пояснюю йому ще раз, вже на грані, намагаючись не кричати і не нервуватися. Нарешті він до нас доїхав, скинув порожній контейнер, зачепив повний, дивлюся, викидає сміття з контейнера! Дзвоню – трубку не бере. Ось тут уже я вибухнула, зателефонувала диспетчеру і накричала і з приводу їх працівника дурного, і з приводу «дзвінка коштом друга», і щодо суперської обдарованості їхнього персоналу.
Сьогодні було продовження історії. Дзвінок, те ж злощасне прибирання, «дзвінок коштом друга». Інший емігрант, не менш альтернативно обдарований, заблукав і приїхав на будівництво до сусідів. Завтра поїду сварити диспетчера в особливо перекрученій формі, по-повному.
Думаю, що якщо я, жінка, змогла розібратися в особливостях будівництва і здатна швидко і правильно паркуватися в будь-яких умовах, то й хвалені сильні наші чоловіки теж може цьому навчитися. Нехай і не одразу. Головне – простимулювати їх правильно, а для цього найкращий спосіб – гроші, точніше штрафи.
Михайло отримав спадщину від батьків. Єдиний син, ділити ні з ким не треба. Горе втрати…
Таня мила вікно і дивилася на подвір’я. На дитячому майданчику гралася із подружками її п’ятирічна…
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій…
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…