Ось вже три місяці як у родині працюю лише я. Чоловік потрапив під скорочення, весь цей час намагається знайти щось за фахом

Ось вже три місяці як у родині працюю лише я. Чоловік потрапив під скорочення, весь цей час намагається знайти щось за фахом.

Але скрізь не те. Чи зарплата маленька, чи начальник дурень, за словами чоловіка. Я терпляче чекаю і сама тягну сім’ю. В нас дитина. Цього року синок у перший клас пішов. Зрозуміло, що витрат багато було.

І ось нещодавно постало гостро питання про те, що дитині потрібен власний ноутбук. Хоча б дешевий. Але це все одно не тисяча гривень. Враховуючи, що в мене і так дохід невисокий, ця ідея просто нездійсненна.

Тоді я вирішила взяти невеликий кредит на купівлю ноутбука. Банк мою заявку схвалив, я все оформила та отримала гроші у касі. За ноутбуком зібралася йти наступного дня, а гроші поки що в шафу під постільну білизну поклала.

А від кого ховати? Чоловік удома цілими днями, догляне, якщо що. Звісно, Сашко знав про заховані десять тисяч. Увечері я згадала про майбутні плани. Думаю, покладу гроші зараз у сумку. Запустила руку під стопку білизни та так і похолола. Грошей не було! Я перерила всю шафу. Нічого!

Сашко тим часом незворушно грав у танчики.
– Ти брав гроші? — схвильовано запитала я.
– Які гроші? — здивувався він.

– Ті, що я в банку взяла, щоб купити синові ноутбук!
– Не брав, – відповів він.
– Виходить, поліцію викликаю. Хто ж взяти? — я потяглася тремтячою рукою до телефону.
– Та стій ти! — з досадою відповів Сашко. — Чого шум розводити через якісь копійки.

– Копійки? – обурилася я. — Та я за них рік із банком розраховуватимуся.
-Тому, що заробляти не вмієш.
– Я не вмію? А ти? Ти вже три місяці сидиш на моїй шиї, — закричала я, потім раптом осіклася, розуміючи, чому чоловік такий спокійний. – Сашко, ти вкрав?

– Чому вкрав? Я взяв. І вклав, куди слід. Скоро мільйони рахувати будемо. Ось дивись!
І він розкрив мені на комп’ютері якусь програму. Мені стало погано. То була гра, імітація віртуальної біржі. Мені просто на роботі нещодавно про таку махінацію розповідали.

Виявилось, що чоловік ще у друзів займав гроші, вже місяць, як грає. Нещодавно взяв кредит онлайн. Майже сто тисяч, і ось моїми десятьма тисячами не гидував.

Я спокійно спробувала все пояснити чоловікові, а потім мене вже трясло від злості. Сашко нічого не розумів, він був певен, що скоро стане мільйонером. Як зомбований просто.
– Ти дурна! — з образою відповів він мені. – Я ж для сім’ї намагаюся. Мені ще треба взяти десь сто тисяч, і ми зірвемо величезний куш.

Я зрозуміла, що живу з ідіотом.
Звичайно, жодного куша мій чоловік не зірвав. Шахраї буквально наступного дня припинили з ним будь-яке спілкування. А цей дурень ще сидить біля комп’ютера з телефоном у руках і чекає на дзвінок.

Здається, до нього почало доходити, що він накоїв, тільки не зізнається ще.
А я не розумію, що мені тепер робити? Комп’ютер не купила, гроші банку винна. Друзі чоловіка вже натякають, що настав час борги повертати. А ще висить його онлайн-кредит.

Ось як мені вчинити? Кинути його, чи що? Шкода… Кохаю ж таки.