Мені 27 років, у мене є коханий чоловік, з яким у нас все просто чудово вже три роки. Я щаслива і мене все влаштовує, але кого це хвилює? Адже рідні та друзі обов’язково, краще за мене знають, що і коли мені треба робити.
Особливо мене дістало те, що останні десять років мене переконують у тому, що мені терміново треба народжувати. Знайти відповідного мужика, швиденько його на собі одружити – і з усіх ніг до пологового будинку!
Таке враження, що для всіх людей це якась нав’язлива ідея, але навіщо свої страхи і комплекси транслювати на мене? Я не проти дітей, але всьому свій час. Поки що, я хочу пожити для себе, і мій коханий чоловік мене повністю підтримує.
Та й яка всім справа до того, коли я хочу заводити дитину і чи взагалі хочу? Ображати родичів і посилати їх матюками разом із їхніми нетактовними нав’язливими питаннями не хочеться, але я вже практично на межі.
Розповідаєш близьким про те, що навчилася кататися на велосипеді, ходила на цікавий фільм чи концерт, вирішила зайнятися фотографією чи навчилася малювати, а відповідь завжди одна: «Робити тобі нічого, народжувати час! Ось заведеш дитинку – і не буде часу на всякі дурниці!»
І ця універсальна мантра використовується з приводу і без, у будь-якому випадку, і головне з невинним виразом обличчя. Мовляв, хочемо як краще, наставляємо тебе на істинний шлях, ти нам ще спасибі скажеш, що ми тебе, дурну, врятували від страшної долі бездітної старої діви.
Люди, будь ласка, займайтеся своїми справами! Розв’язуйте власні проблеми, не лізьте в чужу спальню зі своїм домознавством і бабусиними міркуваннями «про жіноче щастя» та «призначення жінки».
Моє терпіння вже закінчується і скоро я почну питати, чому ви не розлучаєтеся зі своїми безробітними чоловіками, чому правильно обрані вами батьки сімейств пішли від вас до коханок, не дивлячись на ваше виключно правильне розуміння устрою світу.
Чому вашій дитині від вас потрібні лише гроші або чому ви самі досі не народили «славного бейбіка». Я не хочу робити вам боляче, але ви мене змушуєте, дорогі друзі та родичі, і мені доведеться захищатися.
Михайло отримав спадщину від батьків. Єдиний син, ділити ні з ким не треба. Горе втрати…
Таня мила вікно і дивилася на подвір’я. На дитячому майданчику гралася із подружками її п’ятирічна…
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій…
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…