Останній переїзд був надто важким, такого безладу я в житті не бачила. Довелося заплатити за своє ж прибирання

Переїздити в нову оселю доводилося не вперше. Ми з чоловіком і 2 дітьми за 3 роки спільного життя чимало речей нажили. Завжди хочеться щоб було саме своє. Саме тому завжди просимо більшість меблів вивезти.

Треба сказати, що ми коли шукаємо нове житло, то акцент робимо на приватний сектор. Так як діти ще зовсім маленькі, і з ними 2 я просто не зможу фізично вийти на вулицю. Допомагати мені нікому, тому в приватному будинку все ж простіше.

Чомусь так повелося, що кожне нове житло ми шукаємо 1 раз в 3-4 місяці. Надовго ми не затримуємося ніде. Тим не менше за оренду платимо справно, нічого не ламаємо і завжди залишаємо після себе чистоту і порядок. У чоловіка руки ростуть з того місця що треба, тому сантехніка також завжди в порядку, крани. Опалення, як в приватних будинках, у більшості дров’яне. Навіть там, де гарний дорогий ремонт, не нехтують каміном, робимо заготівлю дров.

Треба сказати жили ми в різних умовах. І з ремонтом, і без. Але завжди заїжджали в чистий будинок. Попередні квартиранти, або й господарі завжди залишали все в чистоті і порядку. Як хороша господиня я всерівно все мила і протирала. Але в чистому будинку і пил протирати приємно.

Останнє місце проживання вразило нас неприємно, в тому числі і через те, що господарі не підготувалися до нашого приїзду.

Я знайшла об’яву на одному із сайтів і вирішила дзвонити терміново. Ціна була більш ніж приваблива, будинок на 2 кімнати. Нам такий варіант повністю підходив. Чоловік був на роботі, заселятися треба було терміново, от ми і поїхали з дітьми дивитися. Виявилося що там не 2 кімнати а 3. Остання була просто звалищем речей. Я не особливо звернула на це увагу, бо нам вистачило б і того що є. Дали гроші за 2 місяці. Господарі і поїхали. Я взяла дітям трохи їжі, іграшок і почала прибирання.

Коли я дивилася будинок, мене більш цікавив не його стан в плані чистоти, а комфорт, то і не звернула увагу на деякі дрібниці, а треба сказати що варто було б. Бо коли я все-таки розпочала мити полиці, шафи, підлогу, сказати що була в шоці не сказати нічого.

З одного боку розумію господарів, які можливо не винні в тому, що попередні квартиранти настільки спромоглися забруднити будинок. З іншого боку, ми з мамою відтирали все ще 4 дні, тому що дітей в такий бруд не можна було селити однозначно. Уявіть собі тільки 6 сміттєвих мішків на 100 літрів я винесла непотребу на звалище.

Уже потім, коли ми виїжджали, дуже пошкодували про це, бо виставили нам рахунок і за биті банки, і за пропалений килимок, навіть за старий змішувач у ванній, хоча ми залишили новий. Тепер застерігаю всіх, щоб уважно дивилися як і де вони збираються жити. Бо той переїзд я не забуду ніколи в житті. Довелося платити за непотріб і хлам, який вони роками збирали. Кому треба побиті банки і для чого?