Мені 18 років, а хлопцеві 23 роки. Ми познайомилися два роки тому, в інтернеті почали спілкуватися. Він хворів на гепатит, але мені все одно було, я закохалася, підтримувала його. Одного вечора я пішла гуляти зі знайомими і мені сказала подруга Марина, що знає його, а Наталка розповіла мені, що листується з ним.
Я не вірила, але вирішила запитати його, чи це правда у нього. Він сказав, що раніше вони спілкувалися, а зараз ні, і якщо віриш, то гуляй, а мене дай спокій. Після цього наші стосунки зайшли в глухий кут, я просила вибачення, боялася його втратити.
Він чекав на результат аналізу крові, виявилося гепатиту немає, я зраділа, але незабаром ми все-таки розлучилися. Він сказав, що мене не любить, а просто спілкується, щоб не образити і зробити мені приємно. Моє серце розбилося, коли він сказав, що любить іншу дівчину. Я просила його не кидати мене, я багато разів намагалася повернути його, але марно. Він грубо відсилав мене і сказав, що ніколи не будемо разом. Я почала більше часу приділяти собі і робота допомагала не думати постійно про нього. Тільки вночі плакала.
Одного разу ми в автобусі зустрілися і він вдав, що не впізнав мене, бо був із дівчиною. А потім почав мені писати, дзвонити, просив вибачення, просив повернутись, казав що не розумів, як мене любить. Я не відштовхнула його. Він просив зустрітись і все пояснити мені. Я вибачила, він казав, що в нас все буде інакше. Все добре було до певного часу, але потім ми стали часто сваритися, він майже щодня гуляє, ніде не працює.
На Новий рік, на день народження, на день закоханих на 8 березня не привітав. Завжди якісь причини, і вітає мене останнім часом телефоном. Може мені наговорити дуже поганих слів, що це я сама винна у всьому.
Останнім часом каже, що любить, і я не знаю вірити чи ні. Вчора я написала, що люблю його, але продовжуватися більше так не може і попросила більше не дзвонити мені, а він нічого не відповів, я тепер страждаю, думаю, правильно я зробила чи ні.
