– Юль, ти давно з Гошею зустрічаєшся? – Запитала у молодшої сестри Аліна.
– Пів року вже. А що?
– Нічого. Просто дивуюсь, що у вас може бути спільного, – відповіла Аліна.
– Він нормальний хлопець. Третій курс закінчує, займається спортом. Симпатичний. Він тобі не подобається? – поцікавилася Юля.
– Якщо просто проводиш із ним час без подальших планів, то зустрічайтеся на здоров’я. А якщо ти розраховуєш вийти за нього заміж, то я запропонувала б тобі, як слід подумати, – сказала сестра.
– Ти не відповіла, чим він тобі не подобається, – повторила своє запитання Юля.
– Мені не подобається, як він до тебе ставиться.
– А звідки ти знаєш, як він ставиться до мене? Ти ж жодного разу не була у нашій компанії.
– Знаєш, Юль, іноді досить один раз поглянути на пару, і одразу стає зрозуміло, які у них стосунки. Я вчора бачила, як ви вчотирьох кудись йшли – ти з Гошею, та Ксюша з якимось хлопцем.
– Це Денис – друг Гоші, Ксюша з ним зустрічається. І що ти зуміла побачити?
– Те, що і Гоша, і його приятель вели вас поряд з собою, ніби породистих вихованців на прогулянці – поклавши руку ззаду на холку.
– Жест власницький і просто потворний. Його рука, покладена тобі не на плече, а саме на шию, ясно показує, хто тут господар.
– Знаєш, Аліно, ти старша за мене всього на сім років, а погляди у тебе, наче ти вже пенсіонерка. У нас із Гошею нормальні стосунки. І ми домовилися одружитися, коли закінчимо навчання через два роки, – повідомила сестрі Юля.
– Ну, тоді в тебе ще є час, щоб придивитися і до Гоші, і до його родини.
– А до чого тут його родина?
– Юля, ти що – взагалі в бік не дивишся? Гоша живе у сусідньому будинку. Ти майже щодня бачиш і його батьків, і старшого брата. І нічого не помічаєш?
– Подивися уважно на маму Гоші – тітку Галю: вона щодня йде з роботи, та тягне величезні пакети з продуктами. А в неї в сім’ї, між іншим, три дорослі мужики.
– Вона молодша за нашу матір, а виглядає, наче їй уже років шістдесят. А знаєш чому? Тому що вона оре у дві зміни – на роботі та вдома, чоловіків своїх обслуговує.
– Звідки в тебе такі подробиці? Може, вони їй удома допомагають?
– Жінка, якій чоловік допомагає, не тягтиме з крамниці сітку з п’ятьма кілограмами картоплі. І ще: ти сказала, що Гоша вже на третьому курсі. А він десь працює?
– Ні. Він сказав, що поки вчиться, не працюватиме – батьки проти.
– А як він ставиться до того, що ти підробляєш? – Запитала Аліна.
– Нормально. Якщо ти хочеш дізнатися, чи позичає він у мене гроші, то відразу скажу – ні. Якщо ми кудись ходимо, то квитки завжди купує він, – із викликом заявила Юля.
– Чудово. Отже, всі ваші розваги спонсорують його батьки. До речі, а куди ви ходите?
– Ось нещодавно ходили на концерт стендапу, на футбол, просто гуляємо, в піцерію іноді заходимо.
Ну, про футбол, я взагалі мовчу – сумніваюся, що ти колись добровільно пішла б на стадіон. А жарти цих стендаперів тобі подобаються? – поцікавилася Аліна. – Без Гоші ти пішла б їх слухати?
– Алін, я не розумію, що ти мені намагаєшся довести?
– Я хочу тобі пояснити, що ти живеш інтересами Гоші, що ти втратила себе. Що скаже Гоша, якщо ти запросиш його в театр? Адже ти ще рік тому ходила на всі прем’єри, – сказала Аліна.
– Гоша не любить театру.
– Зате він любить футбол, та плоскі жарти стендаперів. А заняття у студії сучасного танцю ти теж покинула, бо Гоша вважає це марною тратою часу? Юля, не можна втрачати себе навіть через дуже сильне кохання. Але я чомусь думаю, що його тут нема.
– Гоша кохає мене! Він мені зараз на день народження готує сюрприз, – сказала Юля.
– А ти впевнена, що його сюрприз тобі сподобається? – Мені здається, що це знову буде щось, на кшталт пейнтбольного парку – посміхнулася Аліна.
– Ні. Я точно знаю. Гоша запитав мене, який подарунок я хотіла б отримати, і я сказала, що хочу, щоб він влаштував романтичне побачення у якомусь гарному місці, – відповіла Юля.
– Ну, скоро побачимо, що з цього вийде. А взагалі я хочу дати тобі пораду: ти частіше говори Гоші про те, що тобі подобається, а що не подобається.
– Бо виходить, що ти боїшся його втратити, тому засуваєш свої інтереси в кут. Все життя так не прожити. І щасливою не стати.
Напередодні Дня народження Юлі весь день лив дощ. Вона навіть засмутилася – а що як і завтра буде така сама погода.
Але ранок зустрів її яскравим сонцем і теплим травневим вітерцем. Юля квапливо поснідала, одягла білі штани та ніжно-блакитну кофтинку, яка дуже личила до її очей.
Гоша приїхав за нею, як і обіцяв, рівно о десятій.
Коли вона спустилася до машини, він подивився на неї здивовано.
– Класний прикид, – хотів ще щось сказати, але передумав.
А потім додав:
– Хоча це може бути цікаво.
Юля сіла в машину і вони поїхали.
– А куди ми їдемо? – поцікавилася дівчина.
– Я ж тобі обіцяв сюрприз. Приїдемо – дізнаєшся.
Вони виїхали за місто і хвилин за двадцять повернули з шосе на путівець. Коли машина проїжджала через калюжі, що залишилися від учорашнього дощу, з-під коліс на всі боки летіли бризки.
Ще десять хвилин і машина зупинилася на великому полі. У лівій частині поля стояла група людей, а праворуч – долинало гарчання двигунів.
– Все, приїхали, вилазь, – сказав Гоша.
Юля відчинила двері й побачила, що виходити їй доведеться у велику калюжу.
– Гоша, я не зможу тут вийти, бо у мене білі кросівки, а тут бруд, – сказала вона.
– А тут скрізь бруд – це картинг «Віраж». У нас сьогодні на честь твого дня народження грязьові катання. Добре, що вчора був дощ: уявляєш, які фонтани бруду ми підіймемо!
– Вилазь, зараз підемо виберемо карт і поганяємо. Ти зі мною кататимешся чи візьмеш собі окрему машину? – Запитав він.
– Я взагалі кататись не буду, – ображено відповіла Юля. – Я навіть із машини не вийду.
– Але ж ти сама казала, що хочеш у свій день народження романтики. Чим не романтика: тут така крута траса, що за пів години всі кишки перемішаються, – заявив Гоша. – А що ти мала на увазі?
– Гоша, я взагалі розраховувала, що ти прийдеш до мене з букетом квітів, і ми підемо в якесь цікаве місце!
– Наприклад у кафе на двадцять другому поверсі, звідки видно все місто, або покатаємося на човні. А ти притяг мене на якусь галявину і пропонуєш скупатися в бруді!
– Ну, не хочеш кататися, тоді посидь у машині, почекай, поки я покатаюся, – запропонував молодик.
– Ні. Давай ти мене спочатку відвезеш у місто, а потім, якщо захочеш, повернешся сюди й кататимешся, скільки влізе.
Гоша сів у машину, розвернувся і поїхав до міста. Всю дорогу вони мовчали.
А коли в’їхали до міста, Гоша пригальмував неподалік зупинки громадського транспорту.
– Виходь. Далі автобусом доїдеш, – сказав він.
– А ти куди? – Запитала Юля.
– А я повернуся. Що я, даремно дві години сплатив? Покатаюсь, потім під’їду. Так і бути, зводжу тебе в кафешку і віник куплю, – відповів Гоша.
– Та ні, вже не треба, – сказала Юля і попрямувала до зупинки.
Гоша не приїхав.
Увечері вдома влаштували святкову вечерю, на якій, крім батьків, була й Аліна з чоловіком та трирічним Іванком.
– Ти що така сумна? – Запитала сестра у Юлі після вечері.
А коли Юля розповіла їй про те, що сталося вдень, Аліна сказала:
– Я чогось подібного й чекала. Хоча в тому, що у вас різні уявлення про романтику, великого лиха немає.
– Погано те, що Гоша, по-перше – висміяв твоє бажання, а по-друге, те, що він не довіз тебе до дому, а кинув на зупинці.
– Він хотів покататися на карті, і це для нього виявилося набагато важливішим, ніж твій день народження. І так буде завжди й в усьому. От і подумай, чи потрібний тобі такий Гоша, чи ні.
Він з’явився через два дні й запросив Юлю на концерт якогось модного гурту:
– У них там і нові хіти, і ремікси будуть. Підеш?
– Ні, дякую. Я таку музику не люблю, – відмовилась Юля.
А наступного дня їй зателефонувала Ксюша:
– Слухай, Гоша вчора на концерті з такою дівчиною був! У неї вся ліва рука у татуюваннях. Ви що з ним, попрощалися?
– Так, виявилося, що ми по-різному дивимося на багато речей, – відповіла Юля.
Їй було дуже прикро, що Аліна мала рацію, а вона нічого не помічала, чи вдавала, що не помічає, бо кохала. А ще, вона була вдячна сестрі, що так їй вказала на “недоліки” її кохання.
Краще розставити всі крапки на старті, ніж намагатися це зробити, перетнувши фініш! Ви зі мною згодні?
Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.
