Знаєте що вчудила моя невістонька? Пішла з дому на кілька годин, а пропала на 2 дні. Її всім містом шукали, а вона спокійно відсиджувалася в матері, навіть трубку не брала.
Поки мій синок відпросився з роботи, пересварився з колегами і сидів з восьмимісячним малюком на руках, я тим часом підіймала на вуха всіх навколо для того, щоб знайти цю пропажу.
А ви знаєте як вона мені пояснила все? Дослівно… – А що, сину вашому можна пропадати на кілька днів а мені ні? Я ж теж людина. Я теж хочу відпочити, хочу відіспатися, поговорити може хочу з кимось.
Але на цьому чудеса не закінчилися. Я кажу так, пішли додому. А вона вперлася і не хоче. Знаєте що надумала. Хай каже, посидить з малюком вдома хоч кілька днів.
Особливо коли в нього коліки починаються, чи пронос, або коли намагаєшся йому прикорм дати, а він окрім суміші нічого не хоче бачити. А суміші немає, бо татко бачте, не купив. А самій підняти п’яту точкут а піти в аптеку слабо? Так він їй гроші не дає виявляється. Ви таке чули, та він все на них тратить, собі ні копійки не лишає.
Син мій має свою версію на те що сталося, каже, що це вона біситься просто, бо в нього є друзі, а в неї немає. Звісно, мій синочок популярний і авторитетний чоловік. І жінок він багатьох приваблює, вибрав би собі нормальну, не те що ця.
І дитини їй не шкода. Колись всі так виховували, бігли, шукали щось, ще й чоловіка ледь не за руку тягли дому, щоб не загуляв.
А тут такий чоловік, золото, а вона носом вертить. За те що не допомагає, то вона розлученням грозить йому. А як на мене хай би і розлучилися, ніколи вона мені не подобалася. Мій синочок вартий кращого, чого він має підгузки міняти та соплі терти, коли на це є мати у дитини? Чи я не права?
