– Знала б ти, чим сестричка у столиці займається, взагалі б її не згадувала. І тим більше не хвалилася
– А донька у мене яка розумниця! – хвалилася Оксана сусідкам. – Сесію на
– Чули новину, хлопці? Наша мама від нас їде! Набридли ми їй, довели ви її, – кинув чоловік з прихованою претензією
– Мама нас більше не любить? Вона йде, бо ми їй заважаємо? – спитав
– Що? Ми у відпустці повинні готувати та прибирати? Ми маємо відпочивати! – Видала рідня
Люба чекала на відпустку і вже за тиждень почала збирати речі. Дві невеликі валізи,
– Я сказала – не можу тебе прийняти! І не треба ображатись. У мене і так клопоту повно
– У тебе ж вільна кімната, Катю, що тобі варто? Ну, переночує вона, вранці
– Терпи, доню! Ти тепер в іншій сім’ї, і на їхні порядки треба зважати. Ти вийшла заміж, не в гості ж прийшла. – Які порядки, мамо? Та вони всі тут ку-ку! Особливо свекруха! Вона мене ненавидить, це очевидно! – А ти колись чула, щоб свекрухи були добрими?
– Гуляє! Гуляє! От зачастила! – Світлана Петрівна стояла посеред кухні, її обличчя було
Чоловік називав мене ледаркою. А коли залишився з дітьми на тиждень, рожеві окуляри й тріснули…
– Знову не встигла випрати мої сорочки? – Валера стояв у дверях спальні з
– Мамо, ну скільки можна готувати на цілу юрбу? – Продукти дорожчають щотижня! – Аліночко, діти ж голодні. Як їх не погодувати? – А де їхня мати? Чому вона не залишає грошей на продукти? – У неї грошей немає, сама ледве кінці з кінцями зводить. – У неї грошей немає, а у нас є? – обурилася дочка
Людмила Василівна стояла біля плити та смажила котлети. Багато котлет. На пательні було вісім
– Мамо, ти хочеш подарувати нашу квартиру синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Я не пущу!
– Навіть не думай! Мамо, ти в собі? Сама себе чуєш? Він тебе одразу
– Даремно ти, дівчино, викаблучуєшся. Це я з тобою по-батьківському розмовляю. Але ж й інші можуть прийти…
– Голубці тут завжди відмінні, – Ігор Сергійович відсунув спорожнілу тарілку убік, – батько
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю хто, а ти на свій день народження зібрався в ресторан?! Не жирно? – Олено, ну це ж ювілей! Він повинен запам’ятатися…
– Як зручно виходить! Я заощаджую на собі кожну гривню, ходжу, як не знаю

You cannot copy content of this page