– Матвій… так жодного разу й не подзвонив. Нехай подавиться квартирою, для мене зараз найважливіше, щоб мати жила довше…
– Мамо, ми обов’язково приїдемо! Не чіпай ти цей кран, будь ласка. Не чіпатимеш,
– Залетіла дівка. Та не на ту натрапив. Ось і довелося одружитися. Тут уже не відвертишся, син же ж – копія…
Їх двір жив своїм окремим, унікальним життям. Було там дві компанії – діти і
– Два роки! І за цей час ти ніколи не спробувала налагодити стосунки з моїми дітьми! Чому я це спокійно зробив із твоїми? – Тому що мої нормальні!
– Це ж філія пекла, а не затишне сімейне гніздечко, – Оля демонстративно з
– Котику, потерпи ще тиждень! – Як чоловік планував залишити мене жебрачкою на двадцятиріччя весілля, але сам залишився з порожніми кишенями
Марина завжди вважала свій шлюб зразковим. Двадцять років душа в душу із Віктором. Свій
— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода.
— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш
– «Зять» весілля скасував – а жити хоче у квартирі, яку ми подарували дочці! Щось тут не так…
Квартиру вони переоформили у лютому – за чотири місяці до весілля. Людмила потім думала:
П’ять котлет…
– Маріє, а де котлети? – Толік збентежений стояв на кухні перед відчиненим холодильником,
– Олено, привіт. Ти не повіриш! Даринка щойно мені послання від бабусі передала. Досі не можу отямитися! – Якої бабусі? – не зрозуміла сестра. – Вона уві сні нашу Чистьоху бачила!
Лариса була не дуже віруюча. Вона вважала, що щось таке є, що Бог у
Правда матері…
Мати зателефонувала у четвер. Варвара взяла слухавку, піднесла до вуха і не промовила жодного
– Не надумайте тільки ще народити дитину, щоб замінити нашу дівчинку! Це буде зрада щодо Наталочки.
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі

You cannot copy content of this page