– Ну що, годувальнику, скільки привіз? – дзвінкий голос Тамари Петрівни розрізав тишу передпокою,
– Валю, ми тут порадилися з братом і сестрою щодо свята батьків. У них
– На що ти так довго дивишся? – Максим смішно поворухнув бровами. – Забула,
У них був добрий, міцний будинок. З різьбленими лиштвами, які Іван сам випилював довгими
– Ти навіть уявити не можеш, які люди жадібні стали! – Нарікала Діана. –
Тоня стояла серед знайомих і малознайомих односельців, що стали навколо купи свіжої землі. Четверо
У торговому центрі було спекотно. Ганна полінувалася спуститися в гардероб і тепер пошкодувала: пуховик
Ігор простяг руку до зв’язки ключів від майстерні. Олена стиснула їх так, що метал
– Виходь! Я спізнюся на зустріч! Ігор різко загальмував біля облупленої зупинки. Галина Петрівна
Лютий того року видався дивним – то відлига, то знову мороз, ніби сама погода