– Мені так не хочеться тебе надовго лишати! – схлипнула Ліда, – От якби у нас були діти … – Лідо, тільки не треба заводити цю стару шарманку про дітей. Ми з тобою це обговорювали не раз, – з розпачем вимовив Віктор, трохи відсторонившись від дружини
– Вітя, допоможеш мені речі зібрати? – попросила Ліда, поклавши голову на плече чоловіка,
– Іро, ти що твориш? Ти з глузду з’їхала? Це ж рідні люди! Як ти з ними поводишся? – Це вони зі мною як поводяться? – спокійно запитала Ірина. – Цілий день я сама працюю, готую, прибираю, мию. Ви тільки їсте та критикуєте! Я втомилася
Ділянка дісталася Ірині від матері три роки тому. Вісім соток у садовій спілці “Мрія”,
– Ганно, Ганнусю, – голос сусідки тітки Наді був схвильованим. – Ти тільки не хвилюйся, але у вас трапилося нещастя. Будинок згорів!
– Ганно, Ганнусю, – голос сусідки тітки Наді був схвильованим. – Ти тільки не
– Візьми провину на себе, мені судові позови ні до чого! – Зажадав чоловік
– Візьми провину на себе, мені судові позови ні до чого! – Зажадав чоловік.
– В тринадцять я стала матір’ю для шістьох. У двадцять один – відмовилася від усіх
Віра Степанівна вперла руки в боки, нависаючи над раковиною, де тринадцятирічна дочка люто терла
– Мамо, мамо, а з ким тато йде? Хто це? Якась дівчинка… Марина, яка спокійно пила чай, мимоволі підвелася і визирнула. Поруч із чоловіком і справді йшла дівчинка і міцно трималася за його руку. «Тільки не це», промайнуло в голові жінки
– Марино, мені у справах від’їхати треба, – Сашко підійшов до дружини, яка годувала
– В чому він винний? В чому винен цей маленький чоловічок? Чому за гріхи дорослих мають розплачуватися діти?
– Я більше не хочу тебе у своєму будинку бачити! – Та ти без
– Хто ви, що вам потрібно?
Молода жінка у темно-синій сукні та чорній хустці стояла перед незнайомими їй дверима. Точніше,
– Де чек? – Анатолій строго дивився на дружину, яка тримала в обох руках пакети з продуктами
– Де чек? – Анатолій строго дивився на дружину, яка тримала в обох руках
– Ви ламаєте життя старшої дочки заради своєї забаганки! Вона розраховувала на вас! – Значить, настав час відучувати, – відрізала Вікторія. – Життя несправедливе, нехай звикає!
– Ти серйозно, мамо? Це жарт такий на перше квітня? Так травень на дворі!

You cannot copy content of this page