– Сказали ж сидіти в кімнаті, куди вилізла?! – прошипіла мама Антона. – Та
Кафе «Фіалка» вважалося розкішним закладом для цього містечка. До нього й прямувала Наталя, з
– У тебе що є син? Чому ти ніколи цього не казав? – Мамо,
– Настя, куди це ви знову зібралися? Валізи дістали, дивлюся… – В Грецію хочемо
– Машину я забираю собі, квартиру ділитимемо навпіл, – Олег сказав це так буденно,
Ніна втомлено опустилася на диван і відкинула голову на спинку. День важкий був. На
Ніна Петрівна збирала на дачу дванадцять років. Кожна тисяча гривень відкладалася з особливою обережністю
Наталя розгублено стояла між двома ліжечками з близнюками – чоловік знову затримувався на роботі.
За вікном промайнула зграйка горобців, і на секунду Ганна завмерла, дивлячись їм услід. Колись
Марина завжди пишалася своєю інтуїцією. Вона називала це “внутрішнім камертоном”. Якщо в житті щось