– Ти не плач, ти радій, ти постарайся в мені побачити щось хороше
Одного разу я їхала в автобусі зі старенькою, яка час від часу витирала сльози.
– Я ж її утримую! – Утримуєш? Ти думаєш, цього достатньо? – А що ще треба? Шуби? Діаманти? Не заробив я на діаманти! – Поваги треба, Славко! Простої людської поваги!
– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я
– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш!
– Бабуся, а куди мама поїхала? – До лікарні, скоро приїде додому, та не
– Вікторіє, ну ти ж, мабуть, сама винна! Спровокувала його чимось, – м’яко сказала мати, коли побачила синці
– Я його в тебе відсуджу! Досить його своїм бабським вихованням псувати. Чоловіка з
– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного свята не буде. – Синку, то куди ж ми підемо? У нас тут нікого немає, – спитала мама. – Ну, а я звідки знаю, вас же в гості колись сусідка в селі кликала, от і їдьте
Віктор Степанович і Марина Миколаївна вже сто разів пошкодували, що послухали сина і продали
– То ви прийшли заявити про свої права? – Права? Я прийшла йому в пику плюнути! Таке свято зіпсувалось!
Рано-вранці 9 березня у квартирі Пасічних пролунав різкий дзвінок у двері. — І кого
-Знаєш, Оксаночко, я вже не молодий. Якщо я продовжу наші прогулянки, боюся, знову заслабну!
Оксана Петрівна була привабливою жінкою. Незважаючи на похилий вік, вона все ще була досить
– Ой, подумаєш, пару шматочків сиру взяла, а ти вже влаштовуєш істерику… – скривилася невістка. – Я взагалі чекаю на малюка! Мені треба добре харчуватися! – Харчуйся, але не моїм коштом!
– Та поступися ти вже дітям кімнатою! Чого ти так над барахлом своїм трясешся?
– Тату, я попросити хочу: ти вже не кажи нічого зайвого… – Що це означає “зайвого”? – ще більше насупився Володимир Іванович. – Ну, про всякі там дрібниці, про хазяйство, про город… вони міські, їм це нецікаво
– Така серйозна справа, а ми на орендованій квартирі, ну чому б до нас
– Не знаю, як Лєра з таким чоловіком живе? Вона, мабуть, і копійки витратити без його дозволу не може, – переживала мати. – Та, якби не Ігор, я б за рік уже в золоті купався! – нарікав брат
– Ігорю, не плануй нічого не суботу, – сказала чоловікові Лєра, ставлячи перед ним

You cannot copy content of this page