Вже 55 років вони разом. Виховали 3 дітей, які подарували їм 5 онуків. Багато в житті було всякого, але доброго безперечно більше, а взагалі-то дід Ігор був дуже щасливий зі своєю Марією, навіть незважаючи на її бурхливий характер
Дід Ігор та його дружина Марія сиділи на своїй кухні та спокійно попивали чай.
– У нього зі мною по-іншому, не так як із нею…
– Це хто така? Телефон Дмитра лежав на кухонному столі екраном вгору, і Катерина
– Чому я маю витрачати вдвічі більше через те, що ти вирішила заощадити моїм коштом? – Запитала Віка у колеги
Одинадцята тридцять. Віка встала і попрямувала до кімнати відпочинку. Щодня у цей час вона
– Здається, тобі треба терміново піти, – шепотів Микола. Він ледве виштовхав свою супутницю за двері. Та так нічого й не зрозумівши постукала знову. А я не стерпівши, вийшла з кухні, й привалившись до одвірка, схрестила руки на грудях
Ліда з цвинтаря повернулася в будинок матері. Вчора весь день лив проливний дощ, багато
– Олено! Як ти могла так зі мною вчинити? З рідною сестрою!
– Олено! Як ти могла так зі мною вчинити? З рідною сестрою! Я стояла
– Божевільна! – заверещала Ніна. – Там мої речі! Мої сукні! – Та що ви кажете? – відповідаю спокійно, а сама вже другу валізу тягну на балкон. – От невдача! Ну, нічого, підберете. Тільки швидше, бо безхатьки рознесуть!
Він був просто котом. Брудним, ледве живим, з підворіття, якого всі радили викинути. Але
– О, які люди! – Сказала Ольга зустрівшись з ними біля входу в готель. – А ви сюди? Який збіг! Ми так мало зустрічаємось, от і відпочинемо всі разом. – Олексію, що це означає? Ти все знав? Ти мені спеціально не сказав? Ти ж обіцяв. – Мама так хотіла разом усією родиною відпочити. – А мені не можна було про це сказати? Я залишилася б вдома
– Ганно, де ти хочеш провести відпустку? – А коли? – Ну, через місяць,
Ненароком прийшла любов, а з нею і життєві зміни…
Чому Жанна залишилася сама на свій день народження, не міг пояснити ніхто. Навіть її
Дім вашої матері! Як ділити будете. Ви ж у місті, вам навіщо? Та й вашій сестрі не потрібен він. А нам тут все знадобиться
Олена Петрівна навесні повернулася у свою невелику хатину в селі. Ще місцями лежав сніг,
– А що не так? Може, я про себе чогось не знаю. Розкажи про моє життя. Мені навіть цікаво
– Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла? Ти ж… це… Олег дивився

You cannot copy content of this page