Життєві історії 0
Віктор вийшов із її квартири, голосно гримнувши дверима. Щоправда, не спеціально, так вийшло. Знову сів за кермо і відчув, що зараз заплаче. Перед очима стояло мамине обличчя з тугою у погляді, яку вона марно намагалася приховати. Він трохи заспокоївся і дав собі слово щонайменше раз на місяць приїжджати і відвідувати її.
– Вітю, синку, приїхав, мій любий! – Раїса Григорівна стала навшпиньки і розцілувала сина.
Життєві історії 0
– Ти все-таки йому не чужа, та й син у вас росте… Я вирішила, що після виписки Ігор переїде до тебе. Так буде найкраще для всіх. І Ігорю не буде самотньо, та й Дмитрику з батьком буде добре. А потім може Ігор почне одужувати, бо ж кохання творить чудеса, чи не так? – Яке кохання?! Яке рішення?! А мене запитати не хочете, чи я згодна на це, чи ні?
Ганна знову розплакалася, почувши як її чотирнадцятирічний єдиний син, пішов до школи, демонстративно гримнувши
Життєві історії 0
– Прийшла до тебе бабця, значить хтось її привів! А ось навіщо це – зрозуміємо потім…
Катя жила нудно і безрадісно. Ні, родичі в неї були, і навіть чоловік був,
Життєві історії 0
– Ваш чоловік – батько моєї дитини! – Видала Христині незнайома жінка
– Ваш чоловік – батько моєї дитини! З такими словами до Христини, що мирно
Життєві історії 0
– А за кого Світлана виходить заміж? Що, її Віктор хіба не чоловік? Чому я маю за нього вирішувати, де житиме його родина? Наскільки я пам’ятаю, він мій ровесник. – Віктор живе з батьками у такій самій двокімнатній квартирці, як у нас. І в нього також є молодша сестра. Йому нема куди привести дружину
Майже вся рідня вважала, що Вірі та Михайлу дуже пощастило – у кожного з
Життєві історії 0
Чоловік святкував перемогу в суді… але за два дні дізнався, що його «розлучення століття» коштувало йому свободи та всього майна
– Все, мамо. Вона підписала. Квартира та машина мої! Кредити її! Роман говорив телефоном
Життєві історії 0
Через два місяці у мами ювілей. Якщо ти не приведеш себе до ладу, то залишишся вдома. – Я й так залишусь вдома. У ресторан з маленькою дитиною, де повно людей я не піду. – Значить отак ти шануєш мою маму?!
– Анастасія, – офіційно почав Євген. – Ти подивися на себе в дзеркало. Підійди
Життєві історії 0
– Світлана хоче ту ялинку, з минулого року. З вбудованими вогниками. Пам’ятаєш? Ти її у гараж прибрав.– Віддам, – нарешті сказав Антон. – За однієї умови. – Якої ще умови? – Новий рік відзначимо разом. Я, ти та Світлана. Як сім’я. – Не бувати цьому! – Тоді і ялинки не буде…
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха.
Життєві історії 0
– Часу нема. Бос не любить чекати. Дивись, або повертаєш гроші через тиждень, або чекай на проблеми. Зрозумів? У Ганни по спині пробіг холодок. “Про які гроші йдеться? І хто цей бос?” – Я все поверну, слово честі, – майже благав Сергій. – Мені просто потрібно трохи більше часу. У мене є план…
Ганна втомлено опустилася на старенький диван, масажуючи ниючі після довгої зміни ноги. Робота медсестрою
Життєві історії 0
– Мені захотілося чогось іншого, а ми з тобою багато років прожили і кохання пішло, залишилася звичка. Так що Іринко прощавай, іду я. Дітям я сам поясню, думаю, що вони зрозуміють мене, а якщо ні, то не знаю… Хай як хочуть. ЖІнка не повірила своїм вухам. Але Вадим таки пішов…
– Ну і йди! – гукнула Ірина своєму чоловікові Вадиму, який вийшов зі своїми

You cannot copy content of this page