Зразковий чоловік…
– Була в нас у Заріччі Любов, а по-простому – Любка. Жінка видна, голосиста,
– Ось у цьому й проблема, – тяжко зітхнув батько. – Який би вибір ти не зробив, завжди здаватиметься, що він неправильний
– Тату, мені потрібна твоя допомога… – Максим протиснувся до кабінету і майже пошепки
– Не зліть жінку! Не ображайте! Собі дорожче обійдеться…
– Мамуль, а я на городі у тебе перець бачила: він гіркий, чи який?
– Доглядати батьків повинна дівчинка! Тож тобі дістанеться наша квартира, після нас. – Після вас? – перепитала Надя, не вірячи своїм вухам. – Тобто, брату зараз квартира, а мені – тільки, якщо я вас додивлюся?
– Квартиру отримає той, хто перший матиме сім’ю, – бабуся примружилася й окинула поглядом
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку нашого під себе підім’яла, підкаблучником зробила! – обурювалася мати у слухавку
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата,
– Не може бути, – майнуло в нього в голові, а вже наступної секунди він біг до цієї постаті з усіх ніг, і крізь сльози шепотів – бабуся…, дочекалася… Дякую тобі, Господи…
Пригнічений Василько повільно брів зі школи, – закінчився його перший навчальний рік. Вчителька видала
— Мій хлопчик чудово вміє обходити мовчанням те, що йому не на руку.
Олена посунула ближче до середини стола мініатюрну вазу з тендітною гілочкою гіпсофіли, аби краще
– Чого вони надумали про заповіт говорити? – Запитала Варя. Батькові – шістдесят чотири, матері – шістдесят два. Їм ще жити та жити! – Тільки перебаламутили всіх…
– Варю, ти пам’ятаєш, що в суботу ми йдемо на обід до батьків? –
– Ми до вас у гості, а ви навіть шашлики не зробили? – Скандал почався з порога
– Тимофій, ти пам’ятаєш, у п’ятницю до мене Ліка з Андрієм приїдуть? – невинно
– Я готова хоч зараз усе на вас оформити! Прямо зараз! Землю, хату, ці кляті яблуні! Усе! Аби вас більше не бачити, аби ви дали мені спокій! Забирайтеся! Зараз же забирайтеся звідси! Дайте мені дожити спокійно! – Репетувала свекруха
Спека плавила асфальт, але всередині старенької “Лади”, що пилюжила по дорозі, панувала напруга. Машину

You cannot copy content of this page