– Моє слово останнє. Ти, доню, ображайся скільки завгодно на татка. Але за Юхима я тебе не віддам. Стій, не пояснюй. Я все знаю. Що красень, пісні співає, заслухаєшся. Тільки душа в нього гнила. Не сперечайся, Поліна. За Макара підеш і крапка. З ним усе життя будеш, як за кам’яною стіною, слова від нього поганого не почуєш
– Моє слово останнє. Ти, доню, ображайся скільки завгодно на татка. Але за Юхима
– Геть звідси! – Тихо промовила Лариса. – Що? – Здивувалася сестра. – Одягнулася, взулась – і пішла геть! – Але … Ларисо, стривай! Так не можна! Ми ж сім’я, і ​​ти мені вже пообіцяла…
– Геть звідси! – Тихо промовила Лариса. – Що? – Здивувалася сестра. – Одягнулася,
— На вулиці вже темно, Сергію, — злякано промовила Зоя, — дев’ята вечора. І злива геть яка! А ще й грім, і блискавки. Мені страшно. – Нічого страшного. До магазину п’ять хвилин. Під парасолькою не розтанеш
— На вулиці вже темно, Сергію, — злякано промовила Зоя, — дев’ята вечора. І
Останнім часом Сергія раз у раз відправляли у відрядження. Він уже об’їхав півкраїни. І якщо раніше в робочі подорожі начальство відправляло його не частіше ніж раз на місяць, то останнім часом відрядження стали регулярними
Віра застебнула блискавку на валізі і з почуттям виконаного обов’язку присіла на край дивана.
– А що в нас успадковувати, синку? – Здивувалася мати. – Машина та гараж. Я думала вам віддати. – Навіщо нам віддавати? Продамо, а гроші на трьох поділимо – порівну, – відповів Борис. – Ми про квартиру говоримо. – Як про квартиру? Адже я живу тут
Марії Вікторівні навіть у страшному сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться
– А чому я мала пробачати? Про те, що я писала у своєму особистому щоденнику, дізнались усі! – А тобі було смішно! А зараз смішно? Як не вертись, а взяв, то розплатись! А за свої косяки треба відповідати, мамо
Варя поверталася додому від репетитора з англійської. Увійшовши до передпокою, вона зрозуміла, що в
– Не забувай – ти тут не господиня, а лише гостя, от і поводься відповідно! – Обурилася дочка
Чоловік обережно вибрався з-під ковдри, прихопив свій одяг та тихо пройшов у ванну. Там
– Оленко, я не можу допомогти нічим, вибач. Хоч ми й друзі, але я не схвалюю те, що ти хочеш зробити. Це ж дитина
– Самсонов, мені потрібна твоя допомога. Я чекаю дитину. Залишати звісно, не збираюся. Термін
– Жінко, подивіться на мене – я Лариса? – Запитала Аріна. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – Може, я схожа на Ларису? – Знову поцікавилася Аріна. – Ні, Лариса світленька була. – А тепер уважно слухайте: Лариса сиділа з вашими дітьми! Я – не Лариса! Я навіть на неї не схожа. Висновок – я не сидітиму з дітьми!
Аріна та Марк переїхали до нової квартири у п’ятницю. У вихідні збирали та розставляли
Поїхали до Одеси всією родиною: вижив, щоби розповісти
Поїхали до Одеси всією родиною: вижив, щоби розповісти. Все почалося з того, що дружина

You cannot copy content of this page