Життєві історії 0
– Після слів свекрухи за святковим столом, я більше жодного разу не переступила поріг її будинку…
Аріна сиділа за святковим столом і намагалася посміхатися. Ювілей свекрухи Ніни Петрівни зібрав усю
Життєві історії 0
– А що нам ще думати, якщо мати з котушок злетіла? – Огризнулася Ксенія. – Коротше так. Або ти позбавляєшся цього непорозуміння – зараз ще можна домовитися, за гроші все зроблять – і виганяєш цього альфонса. Або… або забудь, що в тебе є ми! – Так, мамо, – підтакнув Артем. – Я з пузатою бабкою спілкуватися не збираюся! Сором!
Людмила Вікторівна стояла біля вікна своєї двокімнатної квартири у спальному районі Києва та дивилася,
Життєві історії 0
— Що ти на себе вдягла? — з неприхованою огидою промовив Гліб, повільно й зневажливо оглянувши дружину з голови до п’ят. — Виглядаєш як базарна тітка! Ми ж тепер люди статусу. Пора відповідати. Його слова були як ляпас. «Статусні люди»… Вона дивилась на чоловіка і не впізнавала в ньому того доброго, трохи незграбного хлопця, якому сказала «так» двадцять років тому
Фірма — наша, а тобі — жалюгідна квартирка! Коханка прийшла поставити крапку… Але її
Життєві історії 0
— Гроші майже закінчилися, — тихо сказала Вікторія. — Зате ти працюєш, — знизав плечима він. — У тебе ж є зарплата. — На пів ставки. Ледве вистачає на найнеобхідніше. — Перетерпимо. Я скоро щось знайду хороше
Вікторія прокинулася о пів на сьому — як завжди, без будильника і без запізнень.
Життєві історії 0
– Він безхатько, чи що? – Він одружений. – Мамо?! – Я не хочу це з тобою обговорювати! – Гаразд. Але чому ти ніколи про нього не говорила? Хто він? Фото є? Як звати? Каріна засипала її питаннями, але відповісти на них Алла Аркадіївна не могла. Як пояснити дочці, що вони з батьком зятя кохають одне одного?
– З чого ти взяла, що я мрію жити разом із вами? Так, я
Життєві історії 0
-Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю
Таня вивела корову і приклавши долоньку до очей, дивилася вслід стаду. Скрип хвіртки сусіда
Життєві історії 0
– Що?! – Ірина мало не впустила кухоль. – Зрада – не привід?! Ти… ти у своєму розумі?
– Що?! – Ірина мало не впустила кухоль. – Зрада – не привід?! Ти…
Життєві історії 0
– Зовсім совість втратила? – Голос свекрухи дзвенів від обурення. – Здала дитину і пішла розважатися? А мені сидіти з ним, га? Мені за шістдесят років, між іншим! У мене тиск! – Я привезла сина не вам, – Олена говорила рівно, майже лагідно. – Я привезла його татові! Який, якщо пам’ятаєте, збирався виховати з нього справжнього мужика! Плескав себе в груди, обіцяв, погрожував черговим судом!
– З мене вистачить, Максиме! Я більше так жити не можу і так, я
Життєві історії 0
– Якщо ти ще й до моїх батьків причепишся, я їм швидко поясню, що ти за штучка! Бігаєш за багатим чоловіком, безпринципна дівчина, яка мене причарувала, а тепер за дитину виказує, ось ти хто. І не дзвони мені більше, жодних грошей я тобі не дам, сама винна, сама і розбирайся
– Ти ж казав, що твої батьки дізнаються про дитину і погодяться! – очі
Життєві історії 0
Мати Поліни завжди була безвідповідальна. Це виявлялося у всьому. Вона жодного разу не була заміжня, від кого народила Поліну, теж не знала. На жодній роботі не затримувалася довше року. Хто триматиме працівника, який безвідповідально ставиться до своїх обов’язків, який може не прийти на роботу або піти посеред робочого дня
Мати Поліни завжди була безвідповідальна. Це виявлялося у всьому. Вона жодного разу не була

You cannot copy content of this page