Наречена з великим посагом
Настя готувалася до весілля, вона вже рік зустрічалася з Денисом, і, як вона говорила,
— Ділити ми нічого не будемо. Квартира моя, дошлюбна, машина теж. Собаку тим паче не віддам. Хоч завели його у шлюбі, це моя душа. — Та мені начхати на нього. Забирай. А ось машину з квартирою я поділив би
Той вечір розділив життя Наташі на “до і після”. — Розумієш, Наташа, Я зустрів
– Бачити тебе не хочу, мамо! Ти вкрала у нас квартиру! – Вкрала? От ти довбешка! Я тебе від цієї розведеної рятую! – палко заперечила Валентина. – Я ж для тебе намагалася!
– Бачити тебе не хочу, мамо! Ти вкрала у нас квартиру! – Вкрала? От
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під табличкою з розкладом, у тіні якої ставав майже непомітним для натовпу пасажирів, що поспішали. Він не просив уваги, не крутився біля ніг. Він просто чекав
Він приходив туди щодня, сірий кіт з очима кольору дощового неба спокійно сидів під
– Юлька – гарна, вона відкрита, емоційна. – Якби ми одружилися, я б, напевно, зміг би з нею жити. Але мені в ній чогось не вистачало! От знаєш, таке почуття буває, коли підпливаєш до берега, опускаєш ноги, думаєш, що зараз на дно встанеш, а дна немає. Нема чогось, що має бути, – спробував пояснити Ярослав
Ярослав одягнув білу у синю смужку футболку і подивився на себе у дзеркало. Подумав,
– Мовчи! Якщо ти така розумна, йди й розважай гостей! Співай, танцюй, роби, що завгодно! Інакше я звільню тебе і зроблю так, що більше ніде не отримаєш роботу! І Марина заспівала…
Марина була на кухні невеликого придорожнього ресторану, тримаючи в руках гарячий кухоль з чаєм.
– Ой, а ти ж на пляжі залишався… Чи все? Накупався? А чого такий незадоволений? Ти випадково на сонці не перегрівся? – Накупався. І не перегрівся, – так само підкреслено сердито відповів чоловік. – А ти, я дивлюся, час даремно не гаєш…- обурено зиркнув він на молодиків
Павло Григорович задивився на двох дівчат, що влаштувалися на пляжному килимку саме навпроти нього.
– Такий вже у мене характер і прогинатися під чужі інтереси я не збираюся! – Виправдовувала себе Лариса Дмитрівна
– Привіт синку! – На порозі стояв батько з великою торбою. – Тату? –
– Так, молоді! Не здумайте відразу дітей заводити. Вам ще нас на ноги піднімати
Наталя, симпатична жінка сорока років, виховувала доньку Оксану одна. Якось не вийшло у них
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два тижні тому – вона б погодилася на будь-кого. Але це було до того, як вона зустріла чоловіка своєї мрії.
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два

You cannot copy content of this page