– От якби ми жили у твоєму будинку, то головою був би ти! А так, тату, це ти живеш у будинку зятя! І ти можеш бути старшим, розумнішим, мудрішим, і ще тестем! Але ж ти тут гість!
– Тату, годі мого чоловіка доводити! – Роздратовано сказала Марія. – А чого він
– Наташка, ти що твориш? – Відпочиваю, Олено, – сказала я. – А що? – Мишко через тебе рідній матері допомогти не може! – А мені, до речі, через вас чоботи купити не може, – зауважила я. – Тож ми квити!
– Мишко, що з грошима? – я кинула на стіл його банківську карту і
– Я слідом за тобою, Микольцю, відчуваю, що недовго і мені залишилося, – Марія тримала сухеньку руку чоловіка в своїй і тихо гладила її
– Я слідом за тобою, Микольцю, відчуваю, що недовго і мені залишилося, – Марія
– Мамо, ти що? Я не дочула? – Спитала вражена Галя. – Ти справді була досі не розлучена з ним?! Юль, ти це чула? Боже …
– Мені майно належить! – Заявив Георгій. – Яке майно? Ти зовсім, чи що?
– Невістка почувається приниженою?! А вона, свекруха, яку звинуватили в зраді, виставили егоїсткою в соцмережах, змусили чотири дні надриватися, попри заборони лікарів, – вона як має почуватися?!
Тамара сиділа і читала інструкцію до нових пігулок. Три різних упаковки, все від тиску.
– Віддай одну квартиру сестрі, – сказала мама. – У тебе дві, а в неї жодної! Це якось несправедливо, не знаходиш?
– Віддай одну квартиру сестрі, – сказала мама. – У тебе дві, а в
– Збирай речі. Квартиру ти маєш. Діти у нас дорослі. Можеш узяти все, що хочеш. Мене не буде три дні, сподіваюсь ти звільниш квартиру за цей час. Ключі залиш у коридорі. – Романе, ти чого?! Як це так?! А як же ж діти, онуки? Як ти їм поясниш?
Почав сивіти Роман в сорок чотири роки. Він був високий шатен, а сивина ще
– А до речі, Артем, мені здається, збирається пропозицію робити, – весело повідомила Полінка. – Рано ще, дочко. Ви ж ще на третьому курсі вчитеся, от закінчите університет, тоді… – Ой, мамо, а хто тобі сказав, що я погоджуся?
– Дочко, ти так і на весілля до подружки запізнишся, – говорила Дарія, –
«Допоможи мені з ювілеєм, а? Я ж уже стара, нічого в цьому не розумію». Ага, «допоможи»! Дівчата, це її «допоможи» перетворилося на те, що я взяла на себе абсолютно все. Я два тижні жила цим ювілеєм
Ну, ви ж знаєте, як це буває. Наближається ювілей свекрухи — 60 років. Дата
– Це не обговорюється, давайте сюди гроші, я все влаштую! – Мамо, так не піде! Весілля наше! – Матері не довіряєш? Ось як! – Мамо, я тобі довіряю, але не треба! – Не треба! Мати хоче допомогти, а вони ніс повертають! Гаразд, ставитиму вас перед фактом
Жанна та Сергій готувалися до весілля, на яке самі накопичили. Жили вони разом уже

You cannot copy content of this page