Життєві історії 0
– Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним
– Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде
Життєві історії 0
– Нахлібниця! Нема чого тепер мокроту розводити! Бракує мізків вчитися – йди працюй! І взагалі – тобі час жити окремо. Доросла вже, сімнадцять років!
Аліна повільно відчинила двері квартири, стискаючи в руках тонку теку з документами. Вона знала,
Життєві історії 0
– Та забирай ти їх обох, раз така жаліслива! З Сашка тепер навіть аліменти не здерти, він же працювати до ладу не зможе. На що я Вальку годувати та одягати буду?
У потьмянілих очах Олександра стояли сльози. Люда навіть не уявляла, що її сильний, гарний
Життєві історії 0
– Мамо! Собаку, може, хоч до міста треба було довезти? Куди він там? – питав зять Віолу Вікторівну дорогою. – Та дуже треба! Сам дійде, якщо закортить. Там, може, підбере хтось. Або нагодує.
Юхим був самотній, за характером добрий, рукатий мужик, жив із мамою. Мами не стало,
Життєві історії 0
– З дитбудинку? – Олексій спохмурнів. – Отже, повна забезпеченість на наші плечі ляже? – Льоша, ти ж бачиш – вони все вирішили. Ігор такий самий упертий, як ти. Не переконаєш. Може, краще підтримати? – Підтримати безумство? Він же загубить собі життя!
– Олексію Вікторовичу, документи готові, – секретар поклала на стіл товсту теку. – Завтра
Життєві історії 0
-Так, стоп, це з чого вони у неї брудні? – злетіла раптом Уляна, – що зробила дитина? Погладила сестричку по ручці? -Яка вона їй сестричка
Христина мляво сиділа в кріслі та жувала булку. – Христинко, погодка яка, а? Може
Життєві історії 0
– Настя, а ти хотіла, щоб я продала батьківську нерухомість, а потім купила нам і вам по квартирі на вторговані гроші? – Не витримала Христина. – А що тут такого? Ми однією сім’єю скоро станемо, а в нашій родині прийнято одне одному допомагати
– Ну не знаю… Мені все одно здається, що не практично жити в такій
Життєві історії 0
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти неправильно все зрозуміла, ми з Лєрою просто друзі. Друзі, присягаюся! – Намагався виправдатись чоловік
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти
Життєві історії 0
– Зрештою – двоє чи троє – яка різниця, – вибагливо сказав чоловік
– Віка, це ж всього тиждень! Чому ти така вперта? Адже мама не так
Життєві історії 0
— За волю бути собою! За можливість будувати не тільки будівлі, але й своє життя!
— Діано, люба, ти ж сама розумієш — твій талант у моїй компанії сяятиме

You cannot copy content of this page