– Пощастило тобі зі свекрами, Дарино, – сказала дочці мати. – Ну, з іншого боку, правильно кажуть, у багатих свої дивацтва
Захар і Дарина не мали багатих родичів, які могли б подарувати їм на весілля
– Поки вони поряд, все в нас буде добре…
– Її виводили, у неї сльози лилися, все мені руки лизала. А потім повернулася
– Мамо, помилка – це коли сіль із цукром переплутала! А коли ти рік кублишся з чоловіком сестри та брешеш їй у вічі – це вибір! Усвідомлений та підлий!
– Ох, дострибалася вона, – зітхнула мати. – Вадим цей… Лар, він же її
– Ти вважаєш гарною ідеєю залишити ключі від нашої квартири твоїй матері?
– Ти вважаєш гарною ідеєю залишити ключі від нашої квартири твоїй матері? – недовірливо
– Як ти можеш здавати квартиру, коли в тебе брат потребує житла? – Нехай брат собі сам збирає. Ми ж із Людою якось назбирали…
Володимир та Людмила, завівши другу дитину, вирішили розширити житлоплощу за рахунок іпотеки. Подружжю схвалили
Не єдина…
Яся ніколи не любила голосних слів про кохання. Коли подруги в їх тісній компанії
– Відсьогодні у мене нові правила. Моя кімната – моя територія! Без стуку, без дозволу – ніхто не входить. І так, у мене там тепер стоїть холодильник, все, що я куплю – я складатиму туди. – Мамо, ти що, з головою посварилася? Ти від дочки продукти будеш ховати?- Не ховати, Міло! Мотивувати
Люда ледве донесла пакети до квартири. Хоч би хто, донька чи зять, спустився та
– Ти розумієш, що ти зробила? Ти нас обох знищила! – Ну, чому «нас»? Тебе. Я йду. Не хочу мати нічого спільного з людиною, яка здатна на таке …
– Ти розумієш, що ти зробила? Ти нас обох знищила! – Ну, чому «нас»?
– Індичка, салати, закуски, напої, прикраси – все склала. Вийшло двадцять шість тисяч. Ділимо навпіл – тринадцять із вашого боку! – Незворушно видала сваха першого січня
Ірина перечитувала повідомлення у телефоні й не могла повірити своїм очам. Людмила написала довге
– Дядьку, Вікторе, позичте тисячу до зарплати, до вихідних віддам! – Микита дивився благаюче. – От не зрозумію я ніяк, Микито, куди ти їх діваєш? Начебто не гульбаниш, працюєш, а вічно до зарплати не дотягуєш!
– Заходь, сусіде, за чим завітав? Слухай, я поспішаю, на зміну збираюся, Маринка на

You cannot copy content of this page